Види договорів. Класифікація договорів має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Так, виявлення спільних типових рис догово-рів і відмінностей між ними полегшує для суб'єктів правильний ви-бір виду договору, забезпечує його відповідність змісту регульова-ної діяльності. Крім того, класифікація сприяє подальшому вдос-коналенню і систематизації законодавства, слугує меті кращого дослідження договорів. Класифікація договорів здійснюється за різними підставами, що обираються залежно від поставлених цілей.

Залежно від моменту виникнення прав і обов'язків у сторін до-говору розрізняють договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальні договори — це договори, які вважаються укладе-ними з моменту досягнення угоди з усіх істотних умов у формі, що вимагається законом До них, зокрема належать купівля-продаж, найм, доручення, комісія, спільна діяльність та інші. Цивільне право України : Підручник. / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — С. 427.

Реальними є договори, в яких для виникнення прав і обов'язків недостатньо угоди, а необхідна ще й передача речі (речей). На-приклад, договір позики вважається укладеним не з моменту, коли сторони домовилися про те, що гроші будуть передані в борг, а з моменту передачі їх позичальнику.

Практичне значення такого поділу полягає в тому, що при консенсуальних договорах спір про виконання обов'язків і відпові-дальність за їх невиконання може вирішуватися судовими органа-ми вже після досягнення сторонами угоди, навіть якщо передання майна ще не відбулося. Наприклад, можлива вимога про передачу купленої речі, про відповідальність за невиконання такого обов'яз-ку тощо.

Однак, як зазначалося вище, для деяких договорів потрібно не тільки досягнення угоди, а ще й оформлення належним чином, без чого договір не вважається укладеним. Наприклад, згідно зі ст.657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку, іншої нерухомості, має бути обов'яз-ково нотаріально посвідчений та підлягає державній реєстрації під загрозою недійсності такого договору.

Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між учасника-ми угоди договори поділяються на односторонні та взаємні (синалагматичні) — у ст.626 ЦК вони іменуються двосторонніми та ба-гатосторонніми.

У односторонньому договорі одна із сторін має лише права, а інша — лише обов'язки. Таким, наприклад, є договір позики, де у позикодавця є лише право вимагати повернення боргу, а у пози-чальника — лише обов'язок виконати вказану вимогу.

Взаємні (синалагматичні) договори завжди породжують права і обов'язки для кожного з учасників. Наприклад, за договором купів-лі-продажу продавець зобов'язується передати продану річ, але має право вимагати сплати її ціни; у свою чергу покупець зобов'язаний сплатити вартість речі, але має право вимагати передачі йому куп-леної речі.

З урахуванням наявності або відсутності еквівалентності відно-син договори поділяються на оплатні і безвідплатні.

Якщо обов'язку однієї особи щось зробити або передати, або виконати відповідає обов'язок контрагента надати зустрічне задо-волення у грошовій або іншій матеріальній формі, то це відплатний договір. Таких договорів, де дії виконуються на відплатних за-садах, у цивільному праві більшість. Вони встановлюються у вигля-ді загального правила (ч.5 ст.626 ЦК). Це договори купівлі-прода-жу, найму, підряду тощо.

Якщо ж передача майна, надання послуг тощо не супроводжу-ється відповідною компенсацією з боку іншої сторони, то це дого-вір безвідплатний. Таким є, наприклад, договір дарування, де дарувальник безвідплатно передає іншій особі у власність майно.

За ступенем юридичної завершеності можна виокремити дого-вори остаточні та попередні.

Остаточні договори безпосередньо породжують права та обов'яз-ки сторін щодо виконання робіт, надання послуг, передачі майна тощо. Переважна кількість договорів має саме такий характер.

Попередній договір таких прав та обов'язків безпосередньо не породжує Він лише створює інший, досить своєрідний обов'язок після закінчення певного строку (чи з настанням певного терміну) укласти передбачений ним новий договір (ст. 635 ЦК) Іншими сло-вами попереднім договором є угода про укладення договору в майбутньому.

ЦК розрізняє попередній договір і договір про наміри. Договір про наміри (протокол про наміри), якщо в ньому прямо не вира-жена воля сторін надати йому силу попереднього договору, не по-роджує цивільно-правових наслідків

ЦК прямо не закріплює якихось конкретних видів попередніх договорів. Як приклад попереднього договору можна назвати відо-мий практиці минулих років договір запродажу жилого будинку.

За змістом діяльності, що регулюється договорами, їх поділяють на майнові і організаційні.

Майновими є договори, спрямовані на регулювання діяльності осіб з приводу певного майнового блага їх відмінною рисою є спрямованість на отримання майна або блага, що досягається ви-конанням зобов'язання.

Специфікою організаційних договорів є те, що вони призначе-ні створити передумови, передбачити можливості для подальшої підприємницької або іншої діяльності.

Залежно від значення договору для задоволення певних (при-ватних або суспільних) інтересів розрізняють звичайні (приватно-правові) договори і договори публічні.

До публічних договорів належать договори, укладені комерцій-ною організацією з метою встановити її обов'язки щодо продажу товарів, виконання робіт і надання послуг, що їх такі організації за характером своєї діяльності мають здійснювати стосовно кожного, хто до них звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспор-том загального користування, послуги зв'язку, енергопостачання, медичне, готельне обслуговування тощо).

Режим публічних договорів є винятком із загального правила, яке ґрунтується на принципі свободи договорів Вказаний виняток є одним із випадків дії публічних засад у цивільному праві Режим публічних договорів є прямо протилежним режиму свободи дого-ворів, який найповніше виражає приватно-правові засади, що ста-новлять основу цивільного права.

З урахуванням значення договору для визначення кола повноп-равних учасників розрізняють основні договори і договори приєд-нання.

Основний договір є первісною і головною підставою визначен-ня прав і обов'язків учасників зобов'язання.

Значення договору приєднання полягає в тому, що його умови визначені однією із сторін у формулярах або в інших