Стаття 591 нового ЦК України передбачає, що реалізація предмета застави, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних тор-гів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації пред-мета застави з публічних торгів визначається законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у порядку, встанов-леному договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рі-шенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета за-стави. Якщо публічні торги оголошені такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимог заставодержателя, він має право отримати недостатню суму з іншого май-на боржника в порядку черговості, встановленої цим кодексом, якщо інше не встановлено договором або законом.

Види застави. Після завершення аналізу загальних положень заставного права наступним кроком у його вивченні має стати детальніше дослідження його окремих видів, оскільки, по-перше, для кожного виду характерні свої особливості правового регулювання, а, по-друге, ті самі загальні положення саме й виявля-ються через конкретні види застави.

Слід зазначити, що в законі спеціальної статті про види застави немає. В той же час уявлення про загальні підходи українського законодавця до поділу застави на окремі види можна отримати із структури Закону України "Про заставу". Проана-лізувавши його, можна зробити висновок про те, що Закон як самостійні види за-стави виділяє:

1) іпотеку;

2) заставу товарів в обороті або у переробці;

3) заклад;

4) заставу майнових прав;

5) заставу цінних паперів.

Безумовно, що така класифі-кація видів не зовсім досконала і досить умовна, але вона практично прийнятна, ос-кільки дає можливість отримати уявлення про особливості правового регулювання зазначених видів застави. Слід згадати, що у ст. 575 "Окремі види застав" нового ЦК України згадуються:

1) іпотека, якою є застава нерухомого майна, що залиша-ється у володінні заставодавця або третьої особи;

2) заклад, яким є застава рухомо-го майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі;

3) інші види застав. При цьому передбачається, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про заставу" іпотекою визнається за-става землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи. При цьому в ст. 31 Закону предметом застави називається майно, що пов'язане із землею, — будинок, споруда, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як ціліс-ний майновий комплекс, а також інше майно, що за законодавством належить до нерухомого. Предметом іпотеки може бути також земельна ділянка, що пере-буває у власності громадянина, та багаторічні насадження.

Крім того, в розділ "Іпотека" цього закону входить ст. 39 "Застава транспорт-них засобів та космічних об'єктів", у якій йдеться про те, що застава транспорт-них засобів і космічних об'єктів, які залишаються у володінні заставодавця, здій-снюється у порядку, передбаченому розділом II Закону. Таким чином, із змісту цієї статті випливає, що транспортні засоби і космічні об'єкти, хоч і не визнають-ся нерухомістю, однак їх застава відбувається за правилами іпотеки.

Зазначимо, що Закон України "Про заставу" (ст. 38), передбачивши можливість застави земельних ділянок, на жаль, визначив лише два питання. По-перше, ст. 31 встановлює, що предметом іпотеки можуть бути також належні громадянам на пра-ві приватної власності земельні ділянки, по-друге, ст. 37 передбачає, що при іпотеці будинку чи споруди предметом застави разом з ним є також і право на користуван-ня земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Цього явно недостатньо, і тому одним з головних напрямів розвитку заставного законодавства має стати вдос-коналення норм про іпотеку земельних ділянок. Нині іпотека врегульована також Законом України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 р.

Аналізуючи іпотеку нерухомого майна, зазначимо, що згідно зі ст. 31 Закону України "Про заставу" предметом іпотеки може бути майно, пов'язане із землею (тобто нерухоме), — будинок, споруда, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс та інше майно, віднесене законодав-ством до нерухомого. В свою чергу за основним призначенням предметів нерухо-мості розрізняють:

1) іпотеку жилих будинків, квартир, дач, присадибних будинків, гаражів;

2) іпотеку підприємств, будівель, споруд та інших виробничих об'єктів.

Зауважимо, що включення у сферу іпотеки можливості іпотеки підприємства, безумовно, в цілому явище позитивне. При цьому встановлено, що, якщо інше не передбачено законом або договором, іпотека підприємства поширюється на все його майно, в тому числі на основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, які відображені в самостійному балансі підприємства. Отже, можна зробити висновок, що відповідно до Закону України "Про заставу" під майновим комплексом підпри-ємства (його структурного підрозділу) можна розуміти все майно підприємства, в тому числі його основні фонди і оборотні засоби, а також інші цінності, які відобра-жені в балансі підприємства. Питання іпотеки врегульовано Законом України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 р. № 898-IV. У відповідності зі ст. 1 цього Закону іпотека — вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задо-волення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Ст. 5 цього Закону визначає предмет іпотеки.

Далі слід відзначити, що