Визначення господарського договору досі є предметом дискусії в правовій науці. Наприклад, прихильники господарсько-правової концепції всі договори, що укладаються соціалістичними організа-ціями, вважали господарськими, позбавленими будь-яких цивіль-но-правових ознак.

Інші автори визначали господарські договори через характерис-тику їх основних ознак, при цьому розмежовувалися ознаки родо-ві і видові. Так, М.І. Брагінський, визнаючи господарські догово-ри різновидом цивільно-правових, зазначає, що господарські дого-вори мають певну специфіку, і відповідно мають, крім родових, і видові ознаки. Наявність родових ознак дозволяє законодавцю, з одного боку, поширювати на господарські договори норми, що ут-ворюють в сукупності загальний договірний режим, а з іншого — створювати норми, за допомогою яких встановлюється винятковий режим для всієї цієї групи договорів. Таким чином, родовими оз-наками є те, що об'єднує господарські договори з іншими цивільно-правовими договорами, а видовими — те, що виокремлює їх з-поміж інших договорів.

До господарських відносили також і непланові договори, якщо вони були однотипними з плановими і підпорядковувалися тому ж законодавчому режиму. Нині більшість з класичних ознак госпо-дарського договору зазнає перегляду. Така тенденція визначилася досить давно, але особливо помітною стала після початку так зва-ної перебудови управління економікою, в процесі якої були знач-но розширені права підприємств, в зв'язку з чим змінилося значен-ня планових актів, визначення умов договору тощо.

На сьогодні суб'єктами господарських відносин можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи, що здійснюють у встановлено-му порядку підприємницьку діяльність.

Це положення, на жаль, поки що не знайшло чіткого відобра-ження у законодавстві Навпаки, тлумачення господарського дого-вору що міститься в ст. 179 ГК, видається неконкретним У цій нормі йдеться, власне, не про договір, а про господарсько-договір-ні зобов'язання, які виникають при укладенні та виконанні госпо-дарських договорів При цьому визначення господарського догово-ру не дається взагалі

Слід зазначити, що останнім часом на практиці частіше оперу-ють поняттям не "господарський договір", а "підприємницький до-говір" Це видається цілком виправданим, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України від 7 лютого 1991 р "Про підприємництво" підприємницькою визнається будь-яка законна діяльність грома-дян і організацій, що має на меті отримання прибутку.

Це й дозволяє розцінювати підприємницькі та господарські від-носини як тотожні При цьому слід мати на увазі, що існує вже зга-дувана вище дискусія стосовно того, чи охоплюється господарська діяльність нормами цивільного законодавства, чи становить вона са-мостійний предмет правового регулювання Однак незалежно від то-го, вважати господарське право самостійною галуззю чи ні, правиль-ніше говорити про господарське законодавство як поняття, що є то-тожним категорії "законодавство про підприємництво" Тому цілком виправдано називати господарські договори підприємницькими

Слід зазначити, що поняття підприємницького договору було відомим проекту ЦК України 1996-1999 рр. Зокрема про нього зга-дувалося в ч 2 ст. 55 проекту, хоча детально це поняття у зазначеній та інших нормах ЦК не розкривалося.

У ЦК 2003 р категорія підприємницького договору як така не згадується Проте за своєю сутністю такими є група договорів, які за самою своєю сутністю є підприємницькими публічний договір, договір приєднання та попередній договір (ст. ст. 633-635 ЦК).

Оскільки підприємницький договір за своєю природою є видом цивільно-правового договору, то він підпорядковується всім прави-лам останніх. Зокрема на нього поширюються загальні положення про договори розділу II книги п'ятої ЦК (ст. ст. 626-654).

Як зазначається в юридичній літературі, в підприємницькому (господарському) договорі поєднуються як спільні риси, характер-ні для будь-якого цивільно-правового договору, так і спеціальні оз-наки.

Спеціальними ознаками підприємницького договору є те, що:

суб'єктами такого договору є фізичні або юридичні особи, за-реєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підпри-ємницької діяльності;

зміст підприємницького договору становлять умови, за яки-ми передаються товари, виконуються роботи або надаються послу-ги з метою здійснення підприємницької діяльності або з іншою ме-тою, не пов'язаною з особистим споживанням;

для деяких видів підприємницьких договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів або біржових угод, може встановлюватися окремий порядок їх укладення (підписання), обліку і ре-єстрації;

певні особливості можуть також характеризувати порядок ви-конання або умови відповідальності сторін за підприємницьким договором (наприклад, відповідальність підприємця незалежно від його вини).

З урахуванням зазначених вище особливостей цього виду догово-ру, господарським (підприємницьким) договором можна вважати та-кий цивільно-правовий договір, в якому обома сторонами або хоча б однією з них є юридичні або фізичні особи-підприємці і за яким передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням Див . Зобов'язальне право Навч посібн / За ред. О В Дзери - К., 1998. - С 28..

Трапляються й простіші визначення господарського договору. Наприклад, А.Я. Пилипенко та B.C. Щербина визначають госпо-дарський договір як майнову угоду господарюючого суб'єкта з кон-трагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін в сфері господарської і комерційної діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг Пилипенко А Я., Щербина В.С Господарське право. Курс лекцій. - К , 1996.

Такі скорочені за обсягом визначення господарського договору, звичайно, також можуть бути використані в теорії і практиці, однак доцільнішим видається давати розгорнуті визначення господарсько-го договору, що містять вказівку на всі характерні його ознаки.

Слід зазначити, що підприємницькі (господарські) договори як різновид цивільно-правових договорів можуть бути віднесені до тих або інших видів останнього. Так, договір постачання є консенсуальним. Договір зберігання може бути реальним або консенсуальним. Договір позики, кредитний договір є односторонніми, а дого-вір купівлі-продажу, постачання — двосторонніми.

Однак необхідно мати на увазі, що класифікація господарських (підприємницьких) договорів за деякими підставами неможлива, внаслідок