К/р адміністративна відповідальність

1. Поняття та ознаки адміністративної юрисдикції.

Юрисдикція - повноваження певної особи, установи давати правову оцінку фактам, діям, розв'язувати правові питання.

Юрисдикція адміністративна - встановлена законодавча діяльність судів, органів державного управління і окремих посадових осіб (наділених відповідними повноваженнями) щодо розв'язання індивідуальних адміністративних справ і застосування відповідних юридичних санкцій до правопорушників в адміністративному порядку.

До поняття адміністративної юрисдикції входить поняття “адміністративна юстиція”.

Під адміністративною юстицією з погляду на її правову природу розуміється інститут адміністративного та адміністративно-процесуального права, який регулює порядок вирішення органами правосуддя чи квазісудовими органами конфліктів (спорів), що виникають в сфері адміністративних (управлінських) правовідносин між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, та адміністративними органами (посадовими особами) – з іншого, у зв’язку з порушенням суб’єктивних прав чи порядку державного управління. З практичної точки зору – це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів правосуддя та квазісудових органів щодо вирішення зазначених конфліктів (спорів).

Адміністративну юрисдикцію наука розглядає в двох аспектах.

При першому, вузькому підході вона зводиться до діяльності щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення відповідних актів правозастосування. За другого підходу адміністративно-юрисдикційна діяльність розширюється до меж розгляду будь-якого адміністративно-правового спору (конфлікту), тобто до меж всього адміністративного процесу. Використання поняття “адміністративна юрисдикція” і у вузькому, і в широкому розумінні одне одному абсолютно не суперечать. Разом з тим в повсякденному вжитку набагато частіше зустрічається вузьке її трактування, в якому вона ототожнюється з діяльністю щодо застосування санкцій правових норм, тобто реалізації адміністративних стягнень.

Залежно від юридичної сили нормативно-правові акти, які регулюють інститут адміністративної юрисдикції, поділено на дві групи:

Конституція України; міжнародно-правові акти, які стосуються сфери адміністративної юрисдикції (наприклад, акти, що встановлюють права і свободи особи); закони України;

підзаконні акти: постанови Верховної Ради України; укази Президента; постанови Кабінету Міністрів України; Конституція Автономної Республіки Крим; постанови Верховної Ради Автономної республіки Крим; нормативні акти центральних органів виконавчої влади; акти місцевих державних адміністрацій; акти органів місцевого самоврядування.

Більшість суб’єктів адміністративної юрисдикції – районні (міські) суди, органи внутрішніх справ, контрольно-наглядові органи (інспекції) – це державні органи, яким властиві всі ознаки останніх. Виняток становлять виконкоми місцевих рад та адміністративні комісії. Це стосується також адміністративних комісій при місцевих державних адміністраціях, оскільки вони мають статус внутрішніх структурних підрозділів цих адміністрацій.

Дослідження поняття посадової особи як суб’єкта адміністративної юрисдикції дозволило здобувачеві виділити ряд її ключових ознак, до яких в роботі віднесено те, що така особа:

а) займає посаду в державному органі;

б) має повноваження публічного характеру, які поширюються за межі даного державного органу;

в) виконує організаційно-розпорядчі функції.

Під суб’єктами адміністративної юрисдикції слід розуміти органи держави та їх посадових осіб, а також органи місцевого самоврядування та їх внутрішні, колегіальні, організаційні структури (адміністративні комісії), що діють в межах делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які здійснюють адміністративно-юрис-дикційну діяльність, пов’язану з вирішенням конкретної справи про адміністративне правопорушення та винесенням відповідного правозастосовчого акту.

Поняття правового статусу суб’єкта адміністративної юрис--дикції розкривається через встановлення і юридичне закріп-лення його положення у відповідних адміністративних правовідносинах. Ці правовідносини виникають між громадянином (юридичною особою), з одного боку, та адміністративним органом (посадовою особою), – з іншого, у зв’язку з порушенням законних прав громадян (юридичних осіб) або посяганням на відносини, які входять до сфери державного управління.

Посада завжди похідна від органу держави і ці категорії співвідносяться між собою як часткове (посада) і загальне (орган держави), правовий статус посадової особи завжди обумовлено місцем і роллю конкретної посади в структурному механізмі органу держави. А це свідчить про те, що статус посадової особи інтегрований в правовий статус органу держави і не має відокремленого, самостійного значення.

Правовий статус суб’єктів адміністративної юрисдикції ре-алізується через здійснення ними конкретних процесуальних дій в межах провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Поняття підвідомчості справ про адміністративні правопорушення розкривається, виходячи з того, що вона є складовим елементом компетенції суб’єкта адміністративної юрисдикції. У зв’язку з цим підвідомчість – це ті суспільні відносини (адміністративно-правові), в яких суб’єкти адміністративної юрисдикції юридично компетентні.

Аналіз підвідомчості справ про адміністративні правопору-шення проводиться з урахуванням ряду факторів:

зв’язку підвідомчості справ про адміністративні правопорушення із си-стемою суб’єктів адміністративної юрисдикції, яка склалася в Україні;

специфіки нормативного виділення напрямків державного управління в умовах реформування української держави та суспільства;

декриміналізації, тобто скасування кримінальної відповідальності і заміни її адміністративною;

конкретизації меж та параметрів адміністративно-юрисдикційної сфери.

Аналіз повноважень адміністративних комісій та виконавчих комітетів рад щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення приводить до висновку про недоцільність наділення структур місцевого самоврядування зазначеними повноваженнями, оскільки їх більш ефективно зможуть реалізувати інші суб’єкти адміністративної юрисдикції. На думку дисертанта місцеві державні адміністрації також недоцільно наділяти повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Проблеми правового регулювання інституту адміністративної юрисдикції в Україні пов’язані з розвитком та удосконаленням всього адміністративного законодавства, процесами проведення відповідної реформи в цілому. Говорячи про перспективи розвитку законодавства про адміністративну юрисдикцію, можна сказати, що вони пов’язані з розв’язанням таких проблем як:

всебічне посилення пріоритету закону;

інтенсифікація та прагнення до стабільності;

спеціалізація та уніфікація законодавства;

систематизація законодавства.

2. Принципи, завдання та стадії провадження

справах про адміністративні правопорушення.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення – це правовий інститут, у рамках якого регулюються процесуальні адміністративно-деліктні відносини