Проектом Закону „Про статус та процесуальні і соціальні гарантії слідчих України” передбачається змінити існуючий порядок підпорядкування слідчих працівників. При цьому керівники центральних слідчих апаратів відповідних відомств матимуть повноваження щодо зарахування слідчих на роботу (службу), їх звільнення, застосування дисциплінарної практики.

Перші заступники та заступники начальників центральних слідчих апаратів та керівники відповідних слідчих апаратів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та прирівняних до них підрозділів призначатимуться на посади та звільнятимуться з посад керівниками відповідних відомств за поданнями керівників центральних слідчих апаратів.

Всі інші керівники слідчих підрозділів та слідчі призначатимуться на посади і звільнятимуться з посад керівниками центральних слідчих апаратів за поданнями відповідних керівників слідчих підрозділів.

Тобто, працівники слідчих підрозділів будуть виведені з підпорядкування начальників міських, районних та лінійних органів, оперативних начальників та командирів, за якими залишиться лише функція організації взаємодії між слідчими та працівниками оперативних та інших служб. Керівництво слідчими буде здійснюватись лише по вертикалі - керівниками вищестоящих слідчих підрозділів. При цьому значно зросте як відповідальність керівників слідчих апаратів за підбір і розстановку кадрів, так і відповідальність кожного слідчого за кінцеві результати роботи.

Відповідно до проекту Закону „Про статус та процесуальні і соціальні гарантії слідчих України” процесуальна самостійність та незалежність слідчих забезпечується: встановленим законом порядком їх призначення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади; передбаченою законом процедурою досудового слідства; забороною під загрозою відповідальності втручання в процесуальну діяльність слідчих осіб, які не мають на те повноважень; відповідальністю за неповагу до слідчого; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності слідчих; матеріальним і соціальним забезпеченням слідчих відповідно до їх статусу. При виконанні своїх повноважень слідчий незалежний у своїй діяльності і керується виключно законом. Ніхто, крім суду, прокурора, безпосереднього начальника слідчого підрозділу та вищих керівників слідчих управлінь, їх заступників, які діють в межах повноважень, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України, не може витребувати в слідчого кримінальну справу для перевірки стану розслідування, вивчення і дачі у ній вказівок, визначення кваліфікації злочину чи в будь-який інший спосіб втрутитися в процесуальну діяльність слідчого. Слідчий не зобов’язаний давати пояснення щодо суті закінчених ним справ або справ, які знаходились у його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення інакше, як у випадках і в порядку, передбачених Законом. Будь-яке не передбачене законом втручання в діяльність слідчого при провадженні досудового слідства забороняється. Вплив у будь-якій формі на слідчих з метою перешкоджання всебічному, повному і об’єктивному встановленню обставин у кримінальній справі тягне відповідальність, встановлену законом.

Література

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР

Кримінально-процесуальний кодекс України. (Із змінами і доповненнями на 12 липня 2001 року N 2670-III, ОВУ, 2001 р., N  , ст. 1578)

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341—ІІІ

Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” // Відомості Верховної Ради України, 1994. – № 11. – Ст.15.

Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року N 2135-XII (в редакції Закону N 2246-III від 18 січня 2001 року)

Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 груд. 1994 р. № 266/94 // Голос України. – 1995. – 17 січ. – С. 4.

Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року N 1789-XII (в редакції Закону N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247)

Наказ МВС „Про затвердження Інструкції про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих” від 28 груд. 1995 р. № 864 // Юрид. вісн. України. – 1996. – 5-12 черв.- (Інформ.-прав. банк. – С. 9-10).

Наказ МВС „Про заходи щодо дотримання законності при затриманні осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обранні щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та додержанні встановлених законом строків затримання і тримання під вартою під час досудового слідства” від 20 грудня 1990 року N 565-XII (в редакції Закону N 300/73 від 23.04.2001)

Наказ МВС України “Про невідкладні заходи щодо вдосконалення структури і організації діяльності органів попереднього слідства в системі МВС України” від 25 листопада 1992 р. № 745.

Постанова Верховної Ради України „Про введення в дію Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 груд. 1994 р. № 267/94 // Правовий кур’єр. – 1995. - № 3-4. – С. 12.

Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” від 25.04.2003 N 4

Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів” N 6 від 27.06.86 (в редакції Постанови ПВСУ N 12 від 03.12.97)

Проект Закону про статус та процесуальні і соціальні гарантії слідчих України від 08.09.2003 №4125.

Пояснювальна записка до проекту Закону України “Про статус та процесуальні і соціальні гарантії слідчих України

Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследования преступлений.//

Баулин О. До