2.4. Гнучкий графік роботи

Гнучкий графік роботи — форма організації робочого часу, при якій для окремих працівників або колективів підрозділів допускається саморегулювання початку, закінчен-ня і загальної тривалості робочого дня. При цьому потрібне повне відпрацювання сумарної кількості робочих годин про-тягом облікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця). Уперше такий режим роботи був передба-чений Положенням про порядок і умови застосування (гнуч-кого) змінного графіка роботи для жінок, що мають дітей, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 6 червня 1984 р. Неодмінною умовою мас бути дотриман-ня річного балансу робочого часу, максимальна тривалість робочого часу — не більше 10 годин, а час перебування на підприємстві — не більш 12 годин, включаючи перерви.

30 травня 1985 р. постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС були затверджені Рекомендації щодо застосування режимів гнучкого робочого часу на підприємствах, устано-вах, організаціях народного господарства Бюллетень Госкомтруда СССР. — 1985. — № 11. Гнучкий графік роботи встановлюється за погодженням між власником і працівником як при прийомі на роботу, так і в процесі роботи, за погодженням з профкомом і з урахуванням думки трудово-го колективу. Елементами гнучкого графіка є:

змінний (гнучкий) робочий час — початок і закінчення робочого дня;

фіксо-ваний час - час обов'язкової присутності на роботі;

перерви для відпочинку і харчування;

тривалість облікового періоду.

2.5. Режим з вахтовим методом організації робіт

Режим з вахтовим методом організації робіт регла-ментується Основними положеннями про вахтовий метод організації робіт, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 груд-ня 1987 р. № 794/33-82, у редакції від 17 січня 1991р., а також Тимчасовим положенням про вахтовий метод органі-зації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженим нака-зом МНС України 20 травня 1999 р. № 147 Праця і зарпла-та. - 1999. - №33. – Грудень..

Вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна до-ставка працівників до місця роботи і назад до місця постій-ного проживання неможлива. Вахтовий метод організовуєть-ся за допомогою підсумованого обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається працівникам у місцях їх постій-ного проживання.

На роботу вахтовим методом можуть переводитись як підприємства в цілому, і їх окремі підрозділи або створюва-тися комплексні бригади для виконання визначеного обсягу робіт.

До робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняєть-ся залучати осіб віком до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, а також осіб, які мають медичні протипоказання для такої роботи.

Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі та час відпочинку, який припадає на цей календарний відрізок часу. Робочий час і час відпочинку регламентуються графі-ком змінності, затверджуються власником за погодженням з профспілковим комітетом і доводяться до відома працівників не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

Тривалість вахти не може перевищувати 1 місяця, а в окремих випадках, з дозволу міністерства та відповідної проф-спілки, — 2 місяців. Тривалість робочого дня не повинна пе-ревищувати 10 годин.

Власник зобов'язаний забезпечити працівників соціально-побутовими умовами — проживанням, транспортом, спец-одягом, щоденним гарячим харчуванням, медичним обслуго-вуванням.

2.6. Режим ненормованого робочого дня

Режим ненормованого робочого дня відповідно до Ре-комендацій про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особ-ливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 (із змінами внесеними наказом Мінпраці України від 5 лютого 1998р. № 18) Інформаційний бюлетень Мініс-терства праці та соціальної політики України. — 1997. — № 12. - С. 27-28; 1998. - № 3. - С. 38 встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормуван-ня часу трудового процесу. Міра праці таких працівників визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й ко-лом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). У разі необхідності ця категорія працівників виконує робо-ту понад нормальну тривалість робочого часу.

На працівників з ненормованим робочим днем поширюєть-ся встановлений на підприємстві, в установі, організації ре-жим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповнова-жений ним орган не має права систематично залучати праців-ників, які працюють за таким режимом, до роботи понад вста-новлену тривалість робочого часу. Обов'язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутріш-нього трудового розпорядку таким чином, щоб була передба-чена можливість виконувати ці обов'язки, як правило, в межах нормального робочого часу.

Ненормований робочий день на підприємствах, в устано-вах, організаціях, незалежно від форм власності, може засто-совуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме:

для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

для осіб, робочий час яких за характером роботи по-діляється на частини невизначеної тривалості (сільське гос-подарство);

для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої вла-ди за погодженням з відповідними галузевими профспілка-ми можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, про-фесій та посад працівників з ненормованим робочим днем. На підприємствах, в установах, організаціях список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.

Як