Необхідною ознакою злочинів з матеріальним складом виступає наявність причинного зв'язку між діянням правопорушника й наслідками, що наступили. Щодо розглянутого злочину зазначене означає, що ненадходження в бюджет або державні цільові фонди податків й інших платежів явилося результатом навмисних злочинних дій, заподіяння шкоди державним інтересам у вигляді ненадходження або недоплати податків й інших неподаткових платежів може бути результатом помилкових дій у відбитті виконаних фінансово-господарських операцій, складення відповідних бухгалтерських проводок, у вирахуванні податків і т.п. На відміну від інших злочинів встановлення причинного зв'язку по справах про ухиляння від сплати податків у практичній діяльності не викликає особливих складнощів.

2.1. Способи ухилень від сплати податків

Способи ухилень від сплати обов'язкових платежів можуть бути різними й залежати від виду як несплаченого податку, збору, іншого обов'язкового платежу, так і від самого платника.

Під способом здійснення злочинів у юридичній літературі мається на увазі передбачений нормами кримінального законодавства комплекс прийомів і діянь злочинців, спрямованих на підготовку, здійснення й маскування злочину. Причому комплекс прийомів і діянь винного залежить від конкретних умов й обставин, при яких відбувається злочинний задум, а також від особистості злочинця. Існує тісний діалектичний взаємозв'язок між обраним способом здійснення злочину, причинами й умовами, які сприяють їхньому здійсненню, і індивідуальними особливостями злочинця, зокрема між глибиною й стабільністю (стійкістю) відповідних ціннісних орієнтації й морально-психологічних особливостей.

Всі способи відхилення від сплати обов'язкових платежів можна об'єднати в шість основних груп:

1) ненадання документів, пов'язаних з вирахуванням і сплатою обов'язкових платежів у бюджети або державні цільові фонди (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

2) заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

3) приховання об'єктів оподатковування;

4) заниження об'єктів оподатковування;

5) неутримання або неперерахування в бюджет сум прибуткового податку із громадян, яким виплачувалися доходи;

6) приховання (неповідомлення) втрати підстав для пільг по податках.

Основними способами ухилення від сплати податків є:

1) неподання податкових декларацій і розрахунків;

2) приховання об'єктів оподатковування;

3) заниження об'єктів оподатковування.

Ненадання документів, пов'язаних з вирахуванням і сплатою обов'язкових платежів, виражається в ненаданні в державну податкову адміністрацію у встановлений строк декларацій про прибуток суб'єктів підприємницької діяльності або фізичних осіб, декларацій про сплату інших податків з метою ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Ненадання податкової декларації є одночасно й прихованням об'єкта оподатковування.

Неподання декларації про доходи або прибуток містять у собі навмисне ухиляння від сплати податків, тобто підприємство працює, дістає прибуток, однак декларацію не подає й податки не платить.

Приховання або заниження об'єктів оподатковування характеризується більш широко. Приховання об'єктів оподатковування полягає в тому, що декларація про доходи подається, але в ній не вказується сума отриманого прибутку, тобто отриманий прибуток ховається. Створюється ситуація, коли прибуток фактично отриманий, але не декларується й ніякий податок на нього не нараховується й не сплачується. Причому значення не має, як саме був прихований прибуток - проданий товар за наявні, а оформлено угоду як дарування, навмисне не відображене прибуток у надії на те, що це залишиться непоміченим, тощо.

Одним словом приховування об'єктів оподатковування - це невідбиття у відповідних звітних документах, що представляються у податкові органи, будь-яких об'єктів оподатковування. Наприклад, суб'єкт підприємницької діяльності приховує факт наявності в нього транспортних засобів або інших самохідних машин і механізмів, і тим самим ухиляється від сплати податку із власників транспортних засобів й інших самохідних машин і механізмів, ставки якого в цей час визначені безпосередньо в самому Законі України «Про податок із власників транспортних засобів й інших самохідних машин і механізмів» № 2181-III від 21.12.2000 р.

Заниження об'єктів оподатковування - це декларування суми прибутку менше, чим отримано в дійсності. Приховання об'єктів оподатковування може зв'язуватися з посадовою підробкою в тому випадку, коли посадова особа вносить свідомо невірні дані в офіційні документи державного обліку й подає їх у державні податкові адміністрації.

Складність систематизації злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків полягає в їхній динамічності й швидкому пристосуванні осіб, які їх здійснюють, до умов, у яких вони діють. Але наявність у них загальних ознак й особливостей дає можливість об'єднати ці способи в певні групи:

- по видах їхнього здійснення (неподання, несвоєчасне подання податкових декларацій і розрахунків, приховання об'єктів оподатковування й заниження розміру прибутку);

- за умовами функціонування підприємств (наявність пільг, звільнення від сплати податків на певний час, часткове звільнення від оподатковування);

- по особливостях проведення окремих господарських операцій (безготівкові розрахунки, наявні, повернення боргу, взаємозалік при розрахунках);

- по характеру взаємин між суб'єктами господарювання (укладання угод про здачу об'єктів оподатковування в оренду, виконання бартерних операцій);

- по напрямках діяльності суб'єктів (страхування, торговельна діяльність, надання послуг, виконання робіт тощо).

3. Суб'єкт злочину

Установлення суб'єкта розглянутого злочину є одним з дискусійних питань у кримінально-правовій літературі, присвяченої проблемам відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів й інших обов'язкових платежів.

Суб'єктом злочину є:

службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;

особа, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

яка-небудь інша особа, що зобов'язана платити податки, збори, ін. обов'язкові платежі.

Аналіз чинного законодавства, теоретичних положень, судової практики дає можливість зробити висновок, що до посадових осіб,