Згідно з ст. 23 КК вина — це психічне став-лення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необереж-ності. Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов'язана з його об'єктивними ознака-ми, її зміст відображують об'єктивні ознаки злочину, що характери-зують його об'єкт, предмет і об'єктивну сторону. Тому не існує абст-рактної вини, відірваної від конкретного суспільне небезпечного діяння. Саме це діяння і становить предметний зміст вини, її мате-ріальне наповнення.

Грабіж признається скоєним умисне, коли винна особа усвідомлювала, що здійснює зазіхання на власність та здоров’я іншої особи, передбачала, що наслідком його діяння буде (може бути) втрата потерпілим майна та короткочасний розлад здоров’я, і бажала (прямий умисел) або свідомо допускала (непрямий умисел) настання такого наслідку.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність у винного умислу на грабіж, варто виходити із сукупності всіх обставин справи й брати до уваги ті з них, які можуть свідчити про бажання або свідоме допущення винним наслідків. В нашому випадку у діях Щемаченко та Кириченко присутня вина у формі прямого умислу.

Вина, будучи обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, не вичерпує її змісту. Важливу роль у характерис-тиці суб'єктивної сторони грають також мотив і мета злочину.

Мотив злочину — це спонукання до вчинення злочину, а мета — уявлення про його суспільно небезпечний наслідок, про ту шкоду, яка завдяки для винного настане для охоронюваних кримінальним зако-ном відносин і яка, проте, є для нього бажаною. З огляду на це мо-тив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин, а мета — зара-ди чого, до якого результату спрямована її суспільне небезпечна ді-яльність. Звідси очевидно, що, по-перше, про мотиви і мету злочину можна говорити лише у разі вчинення умисних злочинів. При цьо-му мета може бути тільки в злочинах, вчинюваних з прямим умис-лом, тому що вона є свідченням бажання певного наслідку. По-дру-ге, суб'єктивна сторона містить у собі не всі мотиви і мету, а тільки ті з них, що визначають суспільну небезпечність, антисоціальну спрямованість діяння, впливають на ступінь його тяжкості або сту-пінь суспільної небезпечності особи винного.

На відміну від вини мотив і мета в структурі суб'єктивної сто-рони є факультативними ознаками, тобто такими, які в характерис-тиці суб'єктивної сторони різних злочинів можуть відігравати різну роль. Залежно від законодавчого опису суб'єктивної сторони конкрет-них злочинів мотив і мета можуть виконувати роль: 1) обов'язкових, 2) кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) ознак або 3) ознак, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обов'язковими ознаками мотив і мета виступають у тих випад-ках, коли законодавець передбачає їх у диспозиціях статей: або пря-мо вказує на них, або вони однозначно випливають із характеру ді-яння.

В нашому випадку мотив є обов’язковою ознакою злочину для Грищенко і Майсурадзе, так як вони пішли на злочин з корисливих мотивів.

Метою розглядуваного злочину є нажива.

Обставинами, які обтяжують даний злочин, згідно п. 2 ст. 67 КК є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28).

При відмежуванні крадіжки від грабежу належить виходити із направленості умислу винної особи і даних про те, чи усвідомлювали потерпілий або інші особи характер вчинюваних винним дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється у відсутності потерпілого чи інших осіб, але й тоді, коли воно відбувається у їх присутності за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для них, а також тоді, коли потерпілий чи інші особи не усвідомлюють (в силу сп'яніння, малолітства тощо) факту протиправного вилучення майна п. 5 Положення № 12.

При відмежуванні вимагання від грабежу чи розбою належить виходити з того, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або до близьких йому осіб у майбутньому, належить кваліфікувати як вимагання п. 16 Положення № 12.

Якщо погроза насильством або саме насильство були застосовані з метою заволодіння майном потерпілого в момент нападу, але у зв'язку з відсутністю у нього майна вимога про передачу останнього винною особою була перенесена на майбутнє, дії такої особи слід кваліфікувати залежно від характеру погроз чи насильства як розбій або як замах на грабіж і за відповідною частиною ст. 144 КК (якщо послідуючі дії являли собою вимагання).

Перелік використаних джерел.

Конституція України.

Кримінальний кодекс України.

Постанова Пленуму Верховного суду України № 2 від 07.02.2003 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи”.

Постанова Пленуму Верховного суду України № 12 від 25.12.1992 „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності”

Брич Л., Навроцький В. Суб'єкт ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів за чинним Кримінальним Кодексом України: дискусійні питания // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 7.

Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. Харьков, 1988.

Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. М., 1960.

Кримінальне право України: Загальна частина: За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я.