2. Суспільно-політична характеристика злочину.

Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Вбивства - найбільш тяжкі злочини проти особистості. Суспільна небезпека вбивств полягає в тому, що внаслідок їхнього здійснення людина втрачає життя - одне з найцінніших своїх природних благ. При цьому наслідки у вигляді смерті мають невідворотний характер, і у зв'язку із цим заподіяна потерпілому шкода не може бути відшкодована.

Вбивство - це передбачене кримінальним законом винне суспільно небезпечне діяння, що зазіхає на життя іншої людини та заподіює їй смерть.

Початковим моментом життя є початок фізіологічних пологів, у тому числі передчасних або штучних. Кінцевим моментом життя є біологічна смерть, тобто такий стан організму людини, при якому остаточно припинена робота серця й у зв'язку із цим відбувся невідворотний процес розпаду кліток центральної нервової системи.

Кримінальний закон, передбачаючи відповідальність за вбивство, охороняє від протиправних зазіхань життя будь-якої людини незалежно від її громадянства, стану здоров'я, віку, займаного в суспільстві положення, моральних якостей тощо.

Поняттям убивства охоплюється позбавлення життя тільки іншої людини. Самогубство, тобто позбавлення життя самого себе, не може розглядатися як різновид убивства й по кримінальному законодавству України не визнається злочином.

3. Детальний юридичний аналіз складу злочину, який базується
на обставинах, викладених в умовах задачі.

Об'єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охо-рону закону про кримінальну відповідальність Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. Харьков, 1988. С. 66.

У науці кримінального права найпоширенішою є триступене-ва класифікація об'єктів «за вертикаллю» (загальний, родовий і без-посередній). Ця класифікація цілком відповідає потребам практики, дуже логічна, бо вона ґрунтується на співвідношенні філософських категорій «загального», «особливого» і «окремого».

Загальним тут є вся сукупність суспільних відносин, які охоро-няються кримінальним законом (загальний об'єкт), особливим — окремі однорідні за своїми властивостями групи цих відносин, які охороняються певною сукупністю кримінально-правових норм (ро-довий об'єкт), окремим — конкретні суспільні відносини, які охо-роняються конкретними кримінально-правовими нормами від кон-кретних злочинних посягань (безпосередній об'єкт). Така класифі-кація дає змогу визначити об'єкти кримінально-правової охорони на різних рівнях їх узагальнення.

Родовим об’єктом даного злочину є життя та здоров’я особи, безпосереднім об’єктом злочину є життя людини.

Об'єктивна сторона злочину є процес суспільно небезпечного і протиправного зазіхання на охоронювані законом інтереси, розглянутий з його зовнішньої сторони з погляду послідовного розвитку тих подій і явищ, що починаються зі злочинної дії (бездіяльності) суб'єкта і закінчуються настанням злочинного результату11 Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. М., 1960. С.9.

.

Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду їх описуван-ня (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК мож-на поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні) і факультативні.

До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяль-ності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільне не-безпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин.

Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту і, таким чином, виступає обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяль-ності) є обов'язковим у кожній кримінальній справі.

До факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину належать: суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і суспільне небезпечними наслідками, місце, час, обстанов-ка, спосіб і засоби вчинення злочину. Ці ознаки, фактично прита-манні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказу-ються в законі як ознаки конкретного складу злочину Кримінальне право України: Загальна частина: За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Київ – Харків. Юрінком Інтер – Право. 2002. .

З об'єктивної сторони даний злочин має три обов'язкові ознаки:

діяння, що полягає в зазіханні на життя іншої людини;

наслідок у вигляді настання біологічної смерті потерпілого;

причинний зв'язку між діянням і наслідком.

Посягання на життя в даному злочину скоєно шляхом дії. Дія виявлялась в активній формі поведінки осіб, які скоїли злочин шляхом безпосередньої фізичної дії на організм потерпілого.

Наслідок у вигляді біологічної смерті потерпілого - обов'язкова ознака даного злочину.

Причинний зв'язок — це об'єктивно існуючий зв'язок між причиною (суспільне небезпечним діянням) і наслідком (суспільне небезпечними наслідками). Причинний зв'язок між злочинним діян-ням і суспільне небезпечними наслідками існує об'єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини — слідчого, прокурора, судді. Даний зв'язок як зв'язок між явищами об'єктив-ної дійсності є таким, що може бути пізнаним. Тому по кожній кри-мінальній справі для наявності об'єктивної сторони злочину з мате-ріальним складом необхідно встановити (вивчити, пізнати) не лише діяння, але і суспільно небезпечний наслідок, а також причинний зв'язок між діянням і наслідками як явищами реальної дійсності.

Причинний зв'язок між діянням і наслідком в данному злочині означає, що дія або бездіяльність винного є необхідною умовою (однією з необхідних умов) настання смерті потерпілого.

Суспільне небезпечні наслідки можна визначи-ти як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспіль-ним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реа-льну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Найважливіша соціальна властивість злочину — його суспільна небезпечність — полягає в тому, що діяння (дія або бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані