В даному злочині механізм порушення об'єк-та (суспільних відносин) і заподіяння йому шкоди є піддавання негативному, руйнівному впливу су-б'єкта суспільних відносин.

Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання об'єктивної сторони складу злочину. В одних випад-ках наслідки включаються в диспозицію статті Особливої частини КК як обов'язкова ознака складу злочину, в інших — не включають-ся. Залежно від цього всі злочини поділяються на дві групи: злочи-ни з матеріальним складом (матеріальні злочини) і злочини з фор-мальним складом (формальні злочини).

Злочини з матеріальним складом — це такі злочини, для об'-єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає вста-новлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), але й настання суспільна небезпечних наслідків.

Злочини з формальним складом — це такі злочини, для наяв-ності об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами складу злочину. Вони не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.

Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шкода матеріального, майнового, особистого або фізичного харак-теру. Ці злочи-ни вважаються закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків. Так, вбивство вважається закінче-ним злочином, коли настала смерть потерпілого. До таких злочинів належить злочин, який ми аналізуємо.

Спосіб скоєння злочину висту-пає як обов'язкова ознака складу злочину у випадках, коли він:

прямо зазначений у законі, наприклад, умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12, ч. 2 ст. 115 КК);

однозначно випливає із змісту закону, про що свідчить харак-тер дії, опис якої містить диспозиція статті. Так, способом погрози вчинити вбивство є психічне насильство (ст. 129 КК).

Спосіб має важливе кримінально-правове значення. Якщо він є обов'язковою ознакою складу злочину, то його встановлення в справі є необхідним. Відсутність даного способу виключає склад злочину.

Спосіб має істотне значення для пра-вильної кваліфікації злочину, його аналіз дає можливість зробити висновок про інші ознаки й елементи складу злочину. Спосіб важ-ливий для диференціації кримінальної відповідальності. Так, зале-жно від способу вчинення злочину диференціюється відповідаль-ність за корисливі злочини проти власності (статті 185-191). Спосіб впливає на створення кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочинів, а також на виділення спеціальних норм КК. Напри-клад, вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12, ч. 2 ст. 115 КК), є спе-ціальною нормою стосовно умисного вбивства (ч. 1 ст. 115).

В нашому випадку спосіб скоєння злочину є обов’язковою ознакою складу злочину.

Суб’єкт злочину – це особа, яка скоїла суспільно-небезпечне діяння та яка здатна згідно із законом понести за нього кримінальну відповідальність. Устименко В.В. Специальный субъект преступления, Харьков, 1989, стр. 9

Частина 1 ст. 18 КК визначає, що «суб'єктом злочину є фізична осуд-на особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримі-нальна відповідальність». Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: це осо-ба фізична, осудна, яка досягла певного віку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 18, обов'язковою ознакою суб'єкта зло-чину є осудність особи. У частині 1 ст. 19 вказано, що «осудною ви-знається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними».

В нашому випадку, Щемаченко та Кириченко повинні бути осудними, для того щоб їх діяння мало склад злочину (відповідно до кожного).

Згідно з ч. 1 ст. 18 суб'єктом злочину може бути тільки фізич-на осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік визначаєть-ся саме до часу вчинення злочину.

Тому дуже важливо при розслі-дуванні і розгляді кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження). У тому ж разі, коли від-сутні документи, що підтверджують вік, необхідне проведення судово-медичної експертизи.

Скоєння суспільне небезпечного діяння особою, яка не досягла на час вчинення злочину визначеного законом віку, свідчить про від-сутність суб'єкта злочину, а, отже, про відсутність складу злочину, внаслідок чого виключається і кримінальна відповідальність.

У частині 1 ст. 22 прямо зазначено, що «кримінальній відповіда-льності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності — чотирнадцять років — за окремі, прямо перелічені законом злочини. Серед цих злочинів зазначено злочин, який ми аналізуємо. Таким чином Щемаченко та Кириченко для того, щоб буати суб’єктом скоєного ними злочину повинні мати вік 14 років або старші на момент скоєння злочину.

Суб'єктивна сторона злочину — це внутрішня сторона зло-чину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості і волі до суспільна небезпечного діяння, котре нею вчи-няється, і до його наслідків.

Зміст суб'єктивної сторони складу зло-чину характеризують певні юридичні ознаки. Такими ознаками є вина, мотив та мета вчинення злочину. Вони тісно пов'язані між со-бою, проте їх зміст і значення у кожному випадку вчинення злочи-ну неоднакові.

Згідно з ст. 23 КК вина — це психічне став-лення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необереж-ності. Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов'язана з його об'єктивними ознака-ми, її зміст відображують об'єктивні ознаки злочину, що характери-зують його об'єкт, предмет і об'єктивну сторону. Тому не існує абст-рактної вини, відірваної від конкретного суспільне небезпечного діяння.