Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту і, таким чином, виступає обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяль-ності) є обов'язковим у кожній кримінальній справі.

До факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину належать: суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і суспільне небезпечними наслідками, місце, час, обстанов-ка, спосіб і засоби вчинення злочину. Ці ознаки, фактично прита-манні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказу-ються в законі як ознаки конкретного складу злочину Кримінальне право України: Загальна частина: За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Київ – Харків. Юрінком Інтер – Право. 2002. - .

Грабіж - це відкрите викрадення майна у присутності потерпілого або інших осіб, якщо винна особа усвідомлює цю обставину ч. 2, п. 5 Постанови № 12.

При визначенні грабежу належить виходити із направленості умислу винної особи і даних про те, чи усвідомлювали потерпілий або інші особи характер вчинюваних винним дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється у відсутності потерпілого чи інших осіб, але й тоді, коли воно відбувається у їх присутності за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для них, а також тоді, коли потерпілий чи інші особи не усвідомлюють (в силу сп'яніння, малолітства тощо) факту протиправного вилучення майна ч.3, п. 5 Постанови № 12.

В нашому випадку потерпілий на останній стадії вчинення розкрадання усвідомлював дану обставину.

Грабіж належить вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам тощо) ч. 4, п. 5 Постанови № 12, що й сталося, після того, як Грищенко та Майсурадзе втекли з награбованим майном.

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, не дивлячись на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлювання погроз його застосування - в залежності від характеру насильства чи погроз як грабіж чи розбій ч. 5, п. 5 Постанови № 12, як і є в нашому випадку.

З об'єктивної сторони даний злочин має три обов'язкові ознаки:

діяння, що полягає в розкраданні майна та нанесенні потерпілому легких тілесних ушкоджень;

наслідок у вигляді настання втрати потерпілим майна та короткочасного розладу здоров’я;

причинний зв'язку між діянням і наслідком.

Посягання на майно та здоров’я в даному злочину скоєно шляхом дії. Дія виявлялась в активній формі поведінки осіб, які скоїли злочин шляхом безпосередньої фізичної дії щодо майна потерпілого та на його організм.

Наслідок у вигляді настання втрати потерпілим майна та короткочасного розладу здоров’я. Причинний зв'язок — це об'єктивно існуючий зв'язок між причиною (суспільне небезпечним діянням) і наслідком (суспільне небезпечними наслідками). Причинний зв'язок між злочинним діян-ням і суспільно небезпечними наслідками існує об'єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини — слідчого, прокурора, судді. Даний зв'язок як зв'язок між явищами об'єктив-ної дійсності є таким, що може бути пізнаним. Тому по кожній кри-мінальній справі для наявності об'єктивної сторони злочину з мате-ріальним складом необхідно встановити (вивчити, пізнати) не лише діяння, але і суспільно небезпечний наслідок, а також причинний зв'язок між діянням і наслідками як явищами реальної дійсності.

Причинний зв'язок між діянням і наслідком в даному злочині означає, що дія або бездіяльність винного є необхідною умовою (однією з необхідних умов) настання втрати потерпілим майна та короткочасного розладу здоров’я.

Суспільне небезпечні наслідки можна визначи-ти як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспіль-ним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реа-льну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Найважливіша соціальна властивість злочину — його суспільна небезпечність — полягає в тому, що діяння (дія або бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкода, збиток).

В даному злочині механізм порушення об'єк-та (суспільних відносин) і заподіяння йому шкоди є піддавання негативному, руйнівному впливу су-б'єкта суспільних відносин.

Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання об'єктивної сторони складу злочину. В одних випад-ках наслідки включаються в диспозицію статті Особливої частини КК як обов'язкова ознака складу злочину, в інших — не включають-ся. Залежно від цього всі злочини поділяються на дві групи: злочи-ни з матеріальним складом (матеріальні злочини) і злочини з фор-мальним складом (формальні злочини).

Злочини з матеріальним складом — це такі злочини, для об'-єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає вста-новлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), але й настання суспільна небезпечних наслідків.

Злочини з формальним складом — це такі злочини, для наяв-ності об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами складу злочину. Вони не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.

Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шкода матеріального, майнового, особистого або фізичного харак-теру. Ці злочи-ни вважаються закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків. Так, грабіж вважається закінче-ним злочином, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам тощо). До таких злочинів належить злочин, який ми