Робота на тему:

Кримінальна відповідальність за видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку

ПЛАН

Вступ

Перехід України до ринкової економіки зумовив суттєві зміни кримінального законодавства, що передбачало відповідальність за правопорушення в сфері господарської діяльності. Окремі його норми були виключені з КК: приписки і інші перекручення звітності про виконання планів, ухилення від подання декларації про доходи, заняття приватнопідприємницькою діяльністю, комерційне посередництво, незаконна переуступка житлового приміщення, скуповування в державних чи кооперативних магазинах хліба та інших продуктів харчування для згодовування худобі та птиці, скупка, продаж та обмін у невеликих розмірах валюти або цінних паперів, незаконний відпуск бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів, продаж недоброякісних товарів у торгівельних підприємствах, порушення правил торгівлі спиртними напоями.

При цьому мала місце не просто декриміналізація діянь, передбачених зазначеними статтями, а збереження відповідальності за окремі з них шляхом зміни (розширення) змісту ознак складів інших злочинів, які залишились у КК, або ж відповідальність за частину з них у якісно новому вигляді передбачена складами злочинів, якими КК доповнено.

У новому КК України глава “Господарські злочини” доповнена значною кількістю нових складів злочинів, якими передбачені відповідальність за діяння, що є суспільно небезпечними саме у сфері ринкової економіки і вчинення більшості з яких в умовах соціалістичної системи господарювання об’єктивно було неможливим. Це статті 208 (незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків), 209 (легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом), 211 (видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку), 218 (фіктивне банкрутство), 219 (доведення до банкрутства), 220 (приховування стійкої фінансової неспроможності), 229 (незаконне використання товарного знаку), 230 (порушення антимонопольного законодавства), 233 (незаконна приватизація державного, комунального майна), 234 (незаконні дії щодо приватизаційних паперів).

Були також внесені значні зміни в зміст складів злочинів, передбачених статтями 201 (контрабанда), 203 (зайняття забороненими видами господарської діяльності), 227 (випуск або реалізація недоброякісної продукції).

У процесі здійснення господарської (підприємницької) діяльності між членами суспільства виникають різноманітні взаємовідносини з приводу виробництва та розподілу предметів, що мають споживчу вартість, виконання робіт, надання послуг.

Зміст і характер суспільних відносин у сфері господарської діяльності визначається, перш за все, законами “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, іншими законодавчими актами та Конституцією України.

Систематична діяльність по виробництву та реалізації товарі, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку Законом України “Про підприємництво” іменується підприємницькою діяльністю. Не є підприємницькою лише діяльність, не пов’язана з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Звичайно, оплачувані або безоплатні послуги можуть надаватись і представниками влади у зв’язку з їх управлінською діяльністю, об’єднаннями громадян, так званими неприбутковими організаціями. Але першими з них вони надаються від імені держави у процесі виконання її інститутами переданих їм функцій, а рештою – для своїх членів в порядку благодійництва, тобто у зв’язку з перерозподілом на безоплатній основі соціальних благ між членами суспільства.

Зміст понять “підприємницька діяльність” та “господарська діяльність” чинним законодавством визначається аналогічно. Під господарською діяльністю розуміється “будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи”11 п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. .

Тому невипадково переважна більшість діянь, які в главі “Господарські злочини” визнаються злочинами, пов’язані з порушенням підстав і порядку здійснення саме підприємницької діяльності. Виняток становлять лише порушення порядку взаємовідносин між громадянами і державою в сфері формування і витрачання бюджетних коштів, тобто в сфері фінансової діяльності держави. Стосовно сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, то ухилення від їх сплати посягає на фінансову діяльність держави з формуванням доходної частини бюджету, встановлений порядок сплати платниками податків тих обов’язкових платежів до бюджетів, які визначаються державою.

1. Поняття господарського злочину

Господарські злочини – це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні посягання на врегульовані державою відносини в сфері господарської (підприємницької) діяльності з виробництва суб’єктами господарювання товарів та іншої продукції, виконання робіт, надання послуг та посягання на фінансову діяльність держави.

Об’єктом господарських злочинів є врегульовані державою відносини між членами суспільства з приводу виробництва і реалізації товарів, продукції різного призначення, виконання робіт та надання послуг, тобто правовідносини у сфері господарської діяльності, які складають систему господарювання.

Суб’єктами зазначених відносин є громадяни, які для задоволення своїх життєвих потреб як фізіологічних феноменів (біологічної сутності) і членів суспільства вимушені не лише споживати певні блага, а й надавати їх іншим громадянам, визначаючи з врахуванням власних можливостей, природних здібностей, фізичних особливостей (властивостей) тощо своє місце у цій системі, оскільки для того, щоб бути споживачем товарів, робіт, послуг, що виробляються (надаються) іншими членами суспільства, громадяни мають надавати іншим членам суспільства якісь блага.

По суті, лише споживачами благ, вироблених іншими, є представники органів влади,