завданням яких є врегулювання взаємовідносин між членами суспільства, а також частина громадян, яка не здатна в силу різних причин створювати соціальні блага (інваліди, малолітні) чи втратила таку можливість (особи похилого віку, пенсіонери).
Характерною особливістю більшості складів господарських злочинів є те, що диспозиції статей, в яких вони описуються, є описово-бланкетними. Це зумовлює необхідність для визначення змісту ознак складів господарських злочинів звертатись до нормативно-правових актів, якими регулюються відповідні відносини в тій чи іншій галузі господарської діяльності. Саме ж господарське законодавство ще недостатньо врегульоване, зазнає постійних змін, має місце наявність протиріч (суперечностей) між окремими нормативними актами, що призводить до різного розуміння змісту окремих ознак більшості господарських злочинів працівниками правозастосовчих органів та вченими. Усе це не сприяє становленню однакової прокуросько-слідчої та судової практики.
Із об’єктивної сторони приблизно половина складів господарських злочинів є матеріальними, інші – формальними, а деякі склади злочинів сформульовані як формально-матеріальні. У матеріальних складах злочинів як наслідки передбачена, як правило, матеріальна шкода, заподіяна державі, юридичним чи фізичним особам. Для більшості господарських злочинів із формальним складом заподіяння матеріальної шкоди, залежно від її розміру, перетворює їх в кваліфіковані чи особливо кваліфіковані види складів відповідного злочину. При цьому розміри матеріальної шкоди, які є критерієм визначення вчиненого діяння основним чи кваліфікованим складом злочину, для різних господарських злочинів різні.
Суб’єкт більшості господарських злочинів загальний – фізична особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку. Окремі діяння визнаються злочинами у разі їх вчинення лише спеціальним суб’єктом: посадовою особою, засновником чи власником суб’єкта підприємницької діяльності, особою, відповідальною за якість продукції, що реалізується суб’єктом підприємницької діяльності, тощо. Суб’єктами деяких складів злочинів можуть бути як приватні, так і посадові особи.
Із суб’єктивної сторони більшість господарських злочинів є умисними, при цьому для деяких складів злочинів обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є мотив і мета, здебільшого корисливі.
2. Види господарських злочинів
За безпосередніми об’єктами господарські злочини можна розподілити на шість основних груп:
Злочини, що посягають на встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності та окремих її видів: порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), фіктивне підприємництво (ст. 205), фіктивне банкрутство (ст. 218), приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220).
Злочини, що посягають на фінансову діяльність: ухилення від податків, зорів та інших обов’язкових платежів (ст. 212), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222), порушення законодавства про бюджетну систему (ст. 210), видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи або видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211)
Злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення і використання документів у господарській діяльності: порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223), підроблення знаків поштової оплати та проїзних квитків (ст. 215), незаконне вироблення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216).
Злочини, що посягають на встановлений порядок реалізації споживачам товарів і надання послуг: випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227), обман покупців та замовників (ст. 225).
Злочини, що посягають на свободу підприємницької діяльності: протидія законній господарській діяльності (ст. 206), незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231), розголошення комерційної таємниці (ст. 232).
Злочини, що пов’язані з процесами приватизації: незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233), незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234), недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235).
3. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку
Даний вид господарського злочину передбачений ст. 211 КК України. в цій статті зазначається, що видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюджету є спеціальним видом порушення Закону про бюджетну систему України від 5 грудня 1990 р. в редакції від 28 квітня 1995 р., яким передбачено, що бюджети всіх рівнів повинні виконуватися у тих самих обсягах, які затверджені відповідною радою.
Склад злочину утворює видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету у великих розмірах, тобто використання коштів державного бюджету на цілі, не передбачені Законом про Державний бюджет України або в обсягах, що перевищують межу видатків, затверджену Законом про Державний бюджет України.
а) Об’єкт злочину
Об’єктом даного виду злочину є грошові кошти, з яких складається державний бюджет, а саме його доходи і видатки.
Державний бюджет – це централізований фонд фінансів, який використовується для виконання покладених на нього функцій, передбачених Конституцією.
Державний бюджет складається із державних доходів і державних видатків.
Державні доходи – грошові надходження в державні фонди, що використовуються для здійснення функцій держави.
Державні видатки – грошові витрати з державного бюджету на державне господарство, соціально-культурні заходи, оборону країни, утримання державного апарату та ін.
б) Об’єктивна