Особам, зайнятим на суспільних роботах, оплата праці виробляється за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до діючими на підприємстві умовами оплати праці або на договірній основі, але не нижче мінімального рівня, установленого законодавством. Крім того, за ним зберігається право на одержання допомоги з безробіття.

Крім органів Державної служби зайнятості населення сприяння молоді в працевлаштуванні виявляється спеціалізованими недержавними молодіжними службами працевлаштування (біржами, штабами і т.д.).

Крім надання допомоги в працевлаштуванні держава сприяє молодим громадянам у реалізації права на працю шляхом заохочення діяльності молодіжних організацій (організацій, у яких більш 75% штатних працівників складає молодь).

Фінансування оплачуваних громадських робіт проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів державного фонду сприяння зайнятості населення (в частині організації таких робіт для безробітних) та коштів підприємств, для яких ці роботи виконуються [31, 201].

Залучення коштів державного фонду сприяння зайнятості населення для фінансування оплачуваних громадських робіт здійснюється відповідно до територіальних програм зайнятості і законодавства України.

Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення можуть бути використані на придбання інвентаря та спецодягу, на транспортні засоби для перевезення громадян та оплату проїзду на підставі представлених документів (за умови, що такі роботи проводять у іншій місцевості), а також на оплату проживання в гуртожитку (у разі потреби).

Для фінансування оплачуваних громадських робіт для учнів загальноосвітніх шкіл, ПТУ, студентської молоді у вільний від навчання час та під час канікул створюються спеціальні фонди за рахунок коштів місцевих бюджетів, підприємств та державного фонду сприяння зайнятості населення на паритетних засадах.

Тимчасова зайнятість безробітної молоді може бути забезпечена також шляхом залучення молодих безробітних громадян до виконання сезонних робіт [39, 109].

Сезонні роботи організовують підприємства, установи, організації за сприянням державної служби зайнятості і місцевих органів виконавчої влади для підвищення ефективності виробництва трудонедостатніх регіонів та прискорення їх економічного розвитку.

Сезонними вважаються роботи, які через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців.

Перелік сезонних робіт та сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. N 278.

Направлення робітників на сезонні роботи проводиться центрами зайнятості за прямими договорами з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності (далі - підприємство), які потребують додаткової робочої сили, і здійснюється на добровільних засадах.

Державною службою зайнятості на сезонні роботи направляються громадяни, які звернулися до цієї служби за сприянням у працевлаштуванні. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні. При направленні на підприємство заповнюється картка персонального обліку громадян, які звернулися до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні на сезонні роботи.

Не допускається направлення на сезонні роботи громадян, які підлягають призову на військову службу у період виконання сезонних робіт, крім тих, які мають відстрочку.

Оплата праці осіб, зайнятих на сезонних роботах, здійснюється на основі трудових договорів за фактично виконану роботу згідно з нормами, розцінками, тарифними ставками, які діють на підприємстві, і не може бути нижчою розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законодавством України, за умови виконання норм праці.

Державний центр зайнятості контролює діяльність обласних центрів зайнятості в частині організації ними сезонних робіт та сприяння підприємствам у комплектуванні їх робочою силою [24].

Центри зайнятості трудонедостатніх регіонів вивчають попит підприємств на сезонну робочу силу, умови оплати праці та побуту, домовляються з ними про можливість укладення договорів на проведення таких робіт та інформують обласні центри зайнятості за підпорядкуванням не пізніше ніж за два місяці до початку сезонних робіт. Узагальнена інформація оперативно доводиться до обласних центрів зайнятості трудонадлишкових регіонів і до підвідомчих районних центрів зайнятості.

Для оперативної організації сезонних робіт центри зайнятості трудонадлишкових регіонів ведуть облік громадян, які бажають взяти участь у сезонних роботах, враховуючи їх статевий, віковий та професійно-кваліфікаційний склад. Пропозиція робочої сили доводиться до відома центрів зайнятості трудонедостатніх регіонів.

Враховуючи попит та пропозицію робочої сили, центри зайнятості, за домовленістю, укладають з підприємствами договори про проведення сезонних робіт.

У договорі між підприємством та центром зайнятості зазначаються відомості про потребу в робітниках, професійні вимоги до них, обсяги пропонованої роботи, строки її виконання, умови оплати та організації праці, соціально-побутові умови, специфіка роботи, відповідальність сторін, строк дії договору, підстави припинення та розірвання договору. Договір укладається у трьох примірниках, з яких один передається підприємству, другий - районному центру зайнятості регіону, на території якого знаходиться підприємство, третій - центру зайнятості трудонадлишкового регіону (області, району) [26, 156].

Договори про проведення сезонних робіт погоджуються з місцевими органами самоврядування.

Необхідність проходження громадянами медичного огляду та інші вимоги обумовлюються у договорі між центром зайнятості та підприємством.

Направлення громадянина для працевлаштування на підприємство здійснюється в установленому порядку районним центром зайнятості, який уклав договір з підприємством.

Трудовий договір між підприємством та робітником укладається відповідно до законодавства України.

Служба зайнятості, підприємство можуть розірвати договір, якщо однією із сторін не виконуються встановлені договором