Висновок

Зважаючи на все вищевикладене слід зазначити, що проблема праці молоді та неповнолітніх в нашій країні може бути вирішена шляхом вдосконалення трудового законодавства.

Насамперед треба ввести поправки до ст. 188 Кодексу законів про працю України, закріпивши в ній положення про можливість прийому осіб, які досягли 15-річного віку (нині згідно з цією статтею не допускається прийом на роботу осіб молодше 16 років) [28, 124]. Доцільно буде також вказати, що для роботи, яка не шкодить здоров'ю підлітків, не порушує процесу їх навчання, дозволити приймати осіб, що досягли 14-річного віку за письмовою згодою їх батьків, усиновителів або опікунів.

За таких обставин навіть підліток цілком зміг би офіційно працювати у своєму навчальному закладі або поряд – у державній установі, наприклад, кур'єром, помічником посадової особи не приймаючи на себе матеріальну відповідальність, але лише за письмовою згодою батьків, а якщо їх нема, то з дозволу усиновителів чи опікунів.

На сьогоднішній день спостерігається протирічлива ситуація, коли з одного боку молодь не готова до серйозного включення у продуктивну працю, скорочено навчально-виробничу діяльність освітніх закладів, а з іншого – кількість ситуативно працюючих дітей шкільного віку значно зросла. Це пов'язано із змушеністю української родини розраховувати й на заробіток дітей, зміною ціннісних орієнтацій сучасної молоді, безкарного використання праці дітей в тіньовій економіці.

Протиріччя полягає і в тому, що на фоні не законного залучення дітей та молоді до трудової діяльності, загальна частка молоді серед безробітних є суттєвою.

Разом з тим, на нашу думку, дієвим засобом ліквідації безробіття і економічного зростання суспільства є залучення населення до малого підприємництва.

Вказані протиріччя роблять нагальною необхідність розробки змісту та шляхів раціонального включення молоді в продуктивну працю та малий бізнес.

На даному етапі розвитку доцільно:

більш удосконалити чинне законодавство про забезпечення зайнятості молоді та поступово переходити від адміністративної практики квотування (бронювання) робочих місць для молоді до практики економічного стимулювання створення та підтримки робочих місць шляхом надання пільг або субсидій роботодавцям;

створити пільговий режим спрямований на підтримку молодіжного підприємництва та розвитку самозайнятості;

сприяти організованому територіальному перерозподілу молоді в Україні, визначити засади формування державної політики стосовно зовнішньої трудової міграції;

сприяти залученню молоді до громадських робіт на основі спеціальних програм у період пошуку постійної роботи та у вільний від навчання час;

розробити концепцію професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятої молоді [ 33, 263-265].

Література:

1. Конституція України.

2. Кодек законів про працю України.

3. Конвенція про захист прав людини та основних свобод. // Практика Європейського суду з прав людини . Рішення. Коментарі. № 1, 1999.

4. Конвенція № 2 “Про безробіття” від 29.10.1919 р.

5. Рекомендація № 45 “Про безробіття серед молоді” від 1935 р.

6. Конвенція № 122 “Про політику в галузі зайнятості” від 09.07.1964 р.

7. Рекомендація № 136 “Про спеціальні програми забезпечення зайнятості і підготовки молоді з метою розвитку” від 1970 р.

8. Конвенція № 168 “Про сприяння зайнятості та захист від безробіття” від 21.06.1988 р.

9. Закон України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 р.

10. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні “ від 05.02.1993 р.

11. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992 р.

12. Закон України “Про відпустки” від 15.11. 1996 р.

13. Указ Президента України від 18 січня 1996 року № 63/96.Про національну програму “Діти України”.

14. Указ Перзидента України від 23.01.1996 р. № 77/96 “Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів”.

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992 “Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням”.

16. “Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України”. Затверджено наказом Міністерства освіти України від 23.03.1994 р. № 79.

17.Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 р. № 46 “Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх”.

18.Наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.12.1994 р. № 130 “Про затвердження Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці”.

19. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 р. № 59 “Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми”.

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р. № 700 “Про затвердження Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій”.

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р. № 634 “Про затвердження Порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості”.

22. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.1999 р. № 1059 “Про стан реалізації державної молодіжної політики» // Офіц. вісн. України. - 1999. - № 25. - Ст. 1162.

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 767 “Про реалізацію Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, Національної програми "Діти України" та підготовку щорічної державної доповіді про становище дітей в Україні»// Держ. вісн. України. - 1996. - № 7. - С. 452.

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.1993 р. № 648 “Про соціальні служби для молоді» // Зібр. постанов Уряду України. - 1993. - № 12. - Ст.