та інтегрованими професіями, впровадити різнорівневе професійне навчання молоді, розширити мережу вищих професійних училищ, училищ-агрофірм тощо з тим, щоб підвищити конкурентоспроможність випускників цих закладів на ринку праці; *
надавати методичну допомогу військовим навчальним закладам з метою створення умов для отримання молодими військовослужбовцями одночасно з військовою цивільної професії; *
розробити систему економічних стимулів, які забезпечували б взаємну зацікавленість навчальних закладів та підприємств і організацій у розширенні підготовки висококваліфікованих робітників, наданні учням і студентам робочих місць для проходження виробничої практики; *
розробити для вищих навчальних закладів пропозиції щодо підготовки спеціалістів з урахуванням поточних і перспективних потреб ринку праці; *
запровадити тестування для учнів випускних класів загальноосвітніх шкіл, спрямоване на виявлення їхніх нахилів та здібностей і вироблення рекомендацій щодо рекомендованих їм професій [39, 107-109].
2. Права молоді та неповнолітніх у трудових відносинах
2.1. Державні та правові гарантії праці молоді та неповнолітніх
Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх встановлюються законодавством.
Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу [27, 218].
Молоді громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, а також, у разі необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку.
Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці затверджується Кабінетом Міністрів України.
Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах, встановлених Законом України "Про зайнятість населення" [9].
У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та організацій стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну таку відмову. Ці кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для надання роботодавцям дотацій на створення додаткових робочих місць для молоді та її професійну підготовку і перепідготовку.
Державна служба зайнятості разом з органами виконавчої влади, центрами соціальних служб для молоді надає учням, студентам та аспірантам денної форми навчання допомогу в працевлаштуванні у позанавчальний час.
Держава забезпечує умови для вторинної зайнятості молоді. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть встановлювати додаткові пільги щодо прибуткового податку з громадян студентам та учням, що працюють у складі студентських та учнівських трудових загонів на сільськогосподарських роботах чи на інших видах робіт, на підприємствах державної або комунальної форми власності.
Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового положення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро та інші) за наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у поза навчальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.
Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, центрам соціальних служб для молоді інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) [10].
Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням.
Держава підтримує і сприяє розвиткові підприємницької ініціативи та діяльності молоді.
Держава сприяє створенню молодіжних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів для реалізації програми підготовки молоді до підприємницької діяльності, надання інформаційних та консультативних послуг. З цією метою розробляється та реалізується система заходів підтримки підприємництва молоді, включаючи довгострокове пільгове кредитування, забезпечення виробничими приміщеннями, страхування комерційного ризику тощо.
Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати за рахунок коштів, що надходять до місцевого бюджету, пільгову плату за реєстрацію підприємств, створених молодими громадянами та молодіжними громадськими організаціями.
Зараз у Верховній Рада України розглядається проект Закону України №2159 "Про забезпечення молоді першим робочим місцем".
Цей законопроект запроваджує новий механізм реалізації конституційних гарантій забезпечення права на працю. Мета законопроекту – допомогти випускникам вищих і професійно-технічних навчальних закладів отримати роботу за фахом відразу після закінчення навчання. Ця категорія молодих людей не може на рівних конкурувати на ринку праці з більш досвідченими фахівцями, які вже мають певний досвід роботи.
Ситуація, що склалася призводить до численних випадків перекваліфікації молодих спеціалістів і, навіть остаточної декваліфікації, якщо людина протягом тривалого часу не може знайти роботу за фахом. Отже, неефективно витрачаються державні кошти, спрямовані на здобуття освіти зазначеній категорії громадян. Не слід відкидати ще й соціальний аспект проблеми – накопичення напруги в молодіжному середовищі, зневіра у власних силах, алкоголізм, наркоманія. Як результат – зростання протестних