Слід зазначити, що один з пунктів уже прийнятого Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді" запровадив гарантії при працевлаштуванні для молоді на рівні з іншими категоріями громадян, але належних механізмів реалізації цієї норми не забезпечено. Проект Закону №2159 повинен врегулювати надання державної допомоги кваліфікованій молоді шляхом запровадження соціальних послуг. Пропонується регламентувати порядок надання дотацій роботодавцям під створення робочих місць для молодих спеціалістів. Згідно з проектом дотації надаватимуться Центрами зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов‘язкового державного страхування на випадок безробіття, який є позабюджетним спеціальним цільовим фондом. Основним джерелом коштів Фонду є страхові внески страхувальників, тому реалізація положень законопроекту не потребуватиме додаткових видатків з Держбюджету. Після прийняття Закону можуть бути скорочені видатки Фонду на виплати допомоги безробітній молоді, а також завдяки виходу з тіні зростатимуть відрахування в інші фонди та надходження податку на доходи фізичних осіб.

2.2. Вік з якого допускаються на роботу

Відповідно до чинного законодавства України (ст. 188 КЗпП України) [2] не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює [2].

2.3. Тривалість робочого дня, норми виробітки

Право на працю осіб, що не досягли 18-ти літнього віку, забезпечується спеціальними гарантіями не тільки на стадії працевлаштування, але і при розірванні з ними трудового договору. Ці гарантії закріплені чинним законодавством і спрямовані на обмеження звільнення працівників молодше 18-ти років. Звільнення працівників цього віку з ініціативи роботодавця допускається, крім дотримання загального порядку звільнення, тільки за згодою державної інспекції праці і районної (міський ) комісії зі справ неповнолітніх. При цьому звільнення, зв'язано з ліквідацією організацій, скороченням чисельності або штату працівників; невідповідністю працівника, що виявилася, займаної посади або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи; поновленням на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу, виробляється лише у виняткових випадках і не допускається без наступного працевлаштування [34, 73-75].

У зв'язку з тим, що Україна відповідно до міжнародних актів прийнялася на себе зобов'язання по захисту осіб, що не досягли 18-літнього віку від економічної експлуатації і від виконання будь-якої роботи яка може становити небезпеку для їхнього здоров'я або бути на перешкоді в одержанні ними утворення, або завдавати шкоди здоров'ю і фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвиткові, законодавство про працю,

дорівнюючи неповнолітніх у трудових відносинах повнолітнім, в галузі охорони праці, режимові праці і відпочинку і деяких інших умов праці передбачає для них додаткові гарантії [ 35, 88].

Так, у відповідності зі ст.190 КЗпП України [2] забороняється застосування праці осіб молодше 18-ти років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також на роботах, виконання яких може заподіяти шкода їх моральному розвиткові (в ігорному бізнесі, нічних кабаре і клубах, у виробництві, перевезенні і торгівлі спиртними напоями, тютюновими виробами, наркотичними і токсичними препаратами). Ця заборона поширюється також на тих, що вчаться прийнятих на роботу для того, щоб вони могли працювати у вільний від навчання час.

Наказом Державного комітете України по нагляду за охороною праці від 30 грудня 1994 р. № 130 затверджено положення “Про навчання неповнолітнім професіям пов’язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці” [18].

Згідно цього положення приймання неповнолітніх до навчальних закладів для навчання професіям, пов'язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки, здійснюється відповідно до Типових правил прийому до професійно-технічних навчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти України від 28.05.98 N 191.

Перед вступом до навчальних закладів неповнолітні обов'язково проходять медичний огляд з метою визначення їх професійної придатності за станом здоров'я.

Приймання неповнолітніх на навчання в ці заклади здійснюється за умови досягнення ними 18-річного віку на момент закінчення навчання.

До навчальних закладів не приймаються особи жіночої статі для навчання професій, зазначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256 [18].

Знання та практичні навички з питань охорони праці неповнолітні отримують в процесі професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки. Навчальні плани і навчальні програми повинні передбачати вивчення предмета загального курсу "Охорона праці" в обсязі не менше 30 годин. Крім цього, специфічні питання охорони праці, пов'язані з виконанням робіт підвищеної небезпеки, вивчаються в курсі спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.

У процесі навчання неповнолітніх їх знання поповнюються і закріплюються за допомогою інструктажів з охорони праці та безпеки життєдіяльності, що проводяться і реєструються відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 17.02.99 N