обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.
Центри зайнятості під час розроблення територіальних програм зайнятості населення готують пропозиції місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад щодо величини броні та квоти робочих місць на підприємствах на наступний рік [24].
На основі аналізу статистичних даних і аналізу ринку праці та з урахуванням пропозицій органів соціального захисту населення, органів освіти, органів внутрішніх справ та інших центри зайнятості визначають очікувану чисельність громадян, які потребуватимуть соціального захисту в наступному році, а також вивчають можливості підприємств щодо працевлаштування цієї категорії громадян. При цьому враховується економічне становище підприємств, чисельність працюючих, обсяги працевлаштування згідно з квотою осіб, які потребують соціального захисту у звітному році [24].
Пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць на наступний рік доводяться до підприємств для попереднього їх уточнення за місяць до внесення на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад проекту рішення про встановлення броні та квоти робочих місць на підприємствах для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.
Підприємства уточнюють перелік зазначених робочих місць і у двотижневий строк надсилають дані центрам зайнятості.
Центри зайнятості узагальнюють інформацію підприємств і подають місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад пропозиції про встановлення підприємствам броні та квоти робочих місць. У разі виникнення розбіжностей між підприємством та державною службою зайнятості щодо встановлення броні та квоти робочих місць остаточне рішення приймається місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради.
У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств.
У разі тимчасового скорочення обсягів виробництва підприємства і переведення його працівників на неповний робочий день (тиждень) прийняття на роботу громадян в рахунок квоти робочих місць за погодженням з державною службою зайнятості, може бути тимчасово припинено за умови забезпечення дотримання цієї квоти до кінця року в повному обсязі.
Після затвердження місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад броні та квоти робочих місць на наступний рік підприємства у двотижневий строк погоджують з центрами зайнятості перелік робочих місць, що виділяються, та поквартальний графік працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця. У рахунок квоти підприємства можуть бронювати робочі місця з надомною працею та з гнучкими формами зайнятості [24].
Центри зайнятості щомісяця аналізують використання заброньованих робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, та кількість вільних робочих місць з числа заброньованих.
Ліквідація заброньованих робочих місць може здійснюватися роботодавцем тільки за погодженням з місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад та державною службою зайнятості.
Працевлаштування молоді на заброньовані робочі місця здійснюється тільки за направленням державної служби зайнятості. У разі потреби центри зайнятості організовують попередню їх професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.
Підприємства зобов'язані працевлаштовувати молодь на заброньовані робочі місця за направленням державної служби зайнятості і про прийняте рішення у триденний термін повідомити центр зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні громадян підприємства повідомляють про це державну службу зайнятості з викладенням мотивів відмови у прийнятті на роботу [26, 138].
У разі прийняття на роботу на заброньовані робочі місця молодих громадян, які вперше шукають роботу, після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби трудовий договір укладається не менш як на два роки.
У разі відмови у прийнятті на роботу молоді у межах встановленої броні за кожну таку відмову відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" [9] державна служба зайнятості стягує з підприємства штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися на фінансування витрат підприємств, які створюють робочі місця для працевлаштування зазначених категорій громадян понад встановлену квоту робочих місць за договорами з державною службою зайнятості.
У разі відмови підприємства від сплати штрафу до державного фонду сприяння зайнятості населення державна служба зайнятості у встановленому порядку вирішує питання про його стягнення.
4. Тимчасова зайнятість молоді
З метою розширення можливостей для працевлаштування безробітної молоді і придбання нею професійних знань, умінь і навичок здійснюється також тимчасова зайнятість молоді - організується молодіжна практика. Суть цієї практики полягає в тому, що органи служби зайнятості на основі аналізу ситуації, що склалася на регіональному ринку праці, і при наявності засобів бюджету регіонального фонду зайнятості виявляють в організаціях усіх форм
власності можливості й умови для створення тимчасових учнівських місць для навчання безробітної молоді професіям (спеціальностям), конкурентноздатним на ринку праці, і укладають з роботодавцями договори про професійну підготовку молоді [27, 172].
У договорах передбачається кількість направлених на навчання, перелік професій (спеціальностей), по яких роботодавець буде навчати безробітну молодь, термін навчання і т.д. Відповідно до таких договорів органи служби зайнятості направляють осіб з числа безробітної молоді на співбесіду з роботодавцем, що приймає рішення про працевлаштування безробітного або про відмовлення йому.
У випадку ухвалення рішення про зарахування безробітного на учнівське