Громадянське право

План

Вступ

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, правовій, міжнародній та інших сферах

Якщо ми розглянемо діяльність юриста, то зможемо умовно розділити її на такі види: 1) юрист-консультант на підприємстві (відносини регюлюються : у повсякденній роботі - трудовим кодексом; в усіх інших випадках – на підставі довіреності підприємства); 2) юрист (вільнонайманий) або за договором доручення (або довіреність), або за договором надання інформаційних послуг; 3) юридичні компанії працюють за тим же принципами, що і вільнонаймані юристи.

Згідно Закону України “Про інформацію” інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Юристи частіш за все займають поширенням інформації. У статті Закону Закон України “Про інформацію” від 2.10.1992 року це виглядає приблизно так: Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб. ЯК приклад можна навести передачу юридичної направленості партії СДПУ (о), мета якої допомогти розібратися пересічним громадянам у юридичних проблемах.

Для того, щоб зрозуміти, в чому суть інформаційних послуг у юридичній сфері треба спочатку зрозуміти, що таке в загалі правова інформація. Стаття 22 Закону України “Про інформацію” визначає поняття правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Для надання консультацій (інформаційних послуг) юристи використовують наступні джерелами правової інформації : Конституцію України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

Отже. Інколи за юридичних чи фактичних обставин суб”єкти цивільних правовідносин не можуть користуватись своїми правами чи виконувати обов”язки. У такому разі приходить на допомогу інститут представництва Цивільний кодекс України, глава 4 .

Представництво – це такі цивільні правовідносини, в яких одна особа (представник) діє у межах наданих їй повноважень в інтересах іншої особи (представлюваної) від її імені.

Представництво може виникати на підставі адміністративного акта, закону, договору.

Не може бути представництва без повноважень. Повноваження – це право представника здійснювати з третімиособами угоди та інші юридично значущі дії від імені представлюваного і цим створювати для останнього правові наслідки.

Найчастіше як наслідок договірного представництва є довіреність (доручення).

Довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами ч.1 ст.64 ЦК України.

Таким чином, у цій роботі я хочу розкрити основний зміст договорів на юридичні послуги, а також показати розв”язання проблем підчас підписання договору.

1. Представництво

За статтею 62 ЦК України угода, укладена однією особоюб (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов”язки особи, яку представляють.

Для представництва притаманні два основних положення:

Суб”єкти. Той кого представляють, можуть ути будь-яким суб”єктом цивільного права незалежно від стану дієздатності.

Коло осіб, які можуть бути представниками, є більш вузьким. Так, фізичні особи можуть бути представниками тільки в тому випадку, якщо вони володіють дієздатністю в повному обсязі. Юридичні особи можуть виступати представниками як фізичних, так і юридичних осіб у випадках, коли така діяльність прямо передбачена їх статусом. Однак, в деяких випадках законодавець обмежує можливість і деяких повнолітніх фізичних осіб виступати представником. Так, не можуть бути представниками особи, виключені з колегії адвокатів, судді, прокурори, слідчі (крім випадків, коли вони виступають як законні представники).

Закон обмежує перелік дій, які мооже здійснювати представник. Згідно зі статею 62 ЦК України, представник не може здійснювати угоди від імені особи, яку представляють, ні відносно себе, ні відносно іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представника.

Третя особа – це будь-який суб”єкт цивільного права, з яким вступає в правовідношення представник в інтересах особи, яку представляють.

Здійснюючи свої функції, представник діє на підставі повноважень, що надається йому. Виникнення у представника необхідного повноваження закон пов”язує, передусім, з волевиявленнм особи, яку представляють, а також з іншими юридичними фактами, прямо вказаними в законі. Такими юридичними фактами можуть бути довіреність, адміністративний акт або закон. Представництво, засноване