є один виняток. Так, якщо довіреність засвідчена державним нотаріусом і призначена для здійснення дій за кордоном, не містить вказівок про строки її дії, то вона зберігає силу не тільки протягом року, але й далі, аж до скасування її особою, що видала довіреність.
У кожній довіреності обов”язково повинна бути вказана дата її видачі. Недотримання даної вимоги закону спричиняє недійсність довіреності.
Особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчинити ті дії, на які вона уповноважена. Вона може передоручити їх вчинення іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.
Довіреність, за якою повноваження передаються іншій особі, повинна бути нотаріально посвідчена.
Строк дії довіреності, виданої передорученням, неможе перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.
Особа, яка передала повноваження іншій особі, повинна сповістити про це того, хто видав довіреність, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження. Невиконання цього обов”язку покладє на особу, що передала повноваження, відповідальність за дії особи, якій вона передала повноваження, як за всої власні.
У стаття 69 ЦК України визначає випадки коли чинність довіреності припиняється:
закінчення строку довіреності;
скасування довіреності особою, яка її видала;
відмови особи, якій видана довіреність;
припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність;
припинення юридичної особи, на ім”я якої видана довіреність;
смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім;
смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.
Особа, яка видала довіреність, може в усякий час скасувати довіреність або передоручення, а особа, якій довіреність видана, відмовитися від неї. Угода про відмову від цього права недійсна.
Припинення довіреності є не чим іншим, як припинення повноважень представника. У зв”язку з цим у особи, яку представляють, і її правонаступників виникає низка обов"язків. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, зобов”язана сповістити про е особу, якій довіреність видана, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була дана довіреність. Подібні дії повинні здійснювати правонаступники (спадкоємці померлого громадянина і правонаступники реорганізованої юридичної особи) у випадку):
припинення довіреності в силу припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність
смерті громадянина, що видав довіреність, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісновідсутнім.
Права і обов”язки по відношенню до третьої особи, що виникли в силу дій представника або його заступника до того, як вони дізналися або повинні були дізнатися про припинення довіреності, зберігають силу для особи, що видала довіреність, і її правонаступників. Після припинення довіреності особа, якій вона була видана, зобов”язана повернути довіреність особі, яку представляє.
4. Договірні відносини (проблемні питання)
Уявляється, що будь-який (надійний) договір має складатися з чотирьох частин:
1. Преамбула (або вступна частина).
2. Предмет договору. Права та обов'язки сторін.
3. Додаткові умови договору.
4. Інші умови договору.
Преамбула (вступна частина) договору. Ця частина містить наступні основні положення:
1. Назва договору (договір купівлі-продажу, поставки, комісії, на надання брокерських послуг, оренди, про спільну діяльність тощо). Точна назва договору одразу ж пояснить тим, хто його читає, про які правовідносини йде мова. Якщо назви немає, то перш ніж зрозуміти, про що договір, його доведеться прочитати і лише тоді розібратися з ним по суті. Дана обставина викликає у будь-якого читача природнє почуття деякого роздратування, а це буде досить небажано, якщо брати до уваги, що договір буде читати арбітр або податковий інспектор.
2. Дата підписання договору.
Дуже часто доводиться стикатися з такою ситуацією, коли підприємці, уклавши договір, не проставляють число, місяць і рік його підписання. Подібна практика просто неприпустима. Справа в тому, що з датою підписання договору пов'язані правильне визначення моменту його укладення та встановлення завершення строку дії, а отже, і тих юридичних наслідків, які з цим пов'язані. Якщо сторони підписують договір в різний час, то він вважається укладеним з моменту підписання його останньою стороною.
3. Місце підписання договору (місто або населений пункт). Місце складання угоди - це не просто формальність; ця умова має інколи дуже велике юридичне значення. За законодавством місцем складання угоди визначаються:
а) правоздатність і дієздатність осіб, які складають угоду;
б) форма угоди;
в) зобов'язання, що виникають з угоди (хоча в цьому випадку сторони в договорі можуть передбачити інше положення).
Це особливо важливо при укладанні зовнішньоторгівельних контрактів і договорів з фірмами держав-членів СНД.
4. Повна фірмова назва контрагентів, під якою вони зареєстровані у реєстрі державної реєстрації.
5. Назва сторони за договором. Це необхідно для того, щоб у тексті договору кожний раз не повторювати повністю фірмову назву сторони.
6. Докладна назва посади, прізвища, імені, по-батькові особи, що підписує договір, а також назва документу, з якого випливають її повноваження на підписання договору. Ми повинні чітко уявляти, хто перед нами, чи є у цієї людини право ставити свій підпис на подібний договір. Як показує практика, інколи недобросовісні контрагенти, не бажаючи виконувати свої зобов'язання за договором і нести відповідальність, оголошують про те, що особа, яка підписувала договір, таких повноважень не мала. Більш того, це один з найпоширеніших способів шахрайства. В такому випадку можна рекомендувати наступну методику безпеки.
Методика перевірки повноважень особи, що підписує договір
1. Хто б перед нами не був, в першу чергу переконаемося у його особі. Іншими словами,