2. Якщо перед нами директор підприємства-контрагента, то він у відповідності до законодавства діє від імені підприємства без довіреності. Тому нам необхідно переконатися лише в тому, що він дійсно директор. Це можна дізнатися з наказу про призначення особи директором, з відповідного посвідчення, продивитися протокол Зборів власників підприємства. Справа в тому, що останнім часом на деяких підприємствах, особливо там, де директор працює за наймом, власники тією чи іншою мірою обмежують повноваження директора з розпорядження майном і надають йому такі повноваження лише за згодою правління або складу директорів, зборів власників тощо. Наприклад, у статуті підприємства у розділі “Компетенція директора” може бути вказано, що директор має право складати угоди на суму понад 100 тисяч гривень лише за згодою Адміністративної ради підприємства. Для того, щоб у вас не було неприємностей, можна продивитися відповідний розділ статуту підприємства-контрагента і переконатися, що повноваження директора не обмежені. В деяких фірмах буває декілька керівників, наприклад, поряд з директором може працювати президент, голова загальних зборів тощо.

У цій ситуації інколи буває важко визначити, хто ж є дійсним і повноважним керівником підприємства. Тут можна рекомендувати звернутися до статуту підприємства, в якому мають бути закріплені повноваження кожної посадової особи.

3. Заступник керівника, хоч і є повноважною особою, проте, у відповідності до чинного законодавства, лише одна особа підприємства - керівник - має право виступати від імені підприємства без довіреності. Тому у заступника має бути довіреність. Однак, статутом підприємства можуть бути передбачені конкретні і широкі повноваження заступників з конкретних питань, у такому випадку будь-якої особливої довіреності від заступника не вимагається.

4. Якщо перед вами людина, яка діє за довіреністю, то після того, як ви переконалися в його особі (це просто обов'язково!), зверніть особливу увагу на саму довіреність.

Методика перевірки довіреності

Перевірте наступне:

а) чи є на довіреності підпис керівника (лише керівника і нікого більше) організації і її печатка;

б) дату, коли довіреність видана (якщо такої не вказано, то довіреність недійсна!);

в) строк, на який видано довіреність;

г) обсяг повноважень, з яких ясно і однозначно має випливати, що той, хто перед вами, дійсно має право укладати саме такі угоди, про які йде мова, а не просто вести переговори від імені організації чи представляти її інтереси.

Необхідно пам'ятати, що угода, яку укладено від імені іншої особи з перевищенням повноважень, не тягне жодних правових наслідків для особи, від імені якої її складено.

Дуже часто доводиться стикатися з проблемою про співвідношення повноважень особи підписувати договір і повноважень особи, що має право підписувати банківські документи (право першого і другого підпису). У цьому зв'язку необхідно сказати наступне: повноваження особи підписувати банківські документи абсолютно не означають, що ця ж сама особа має право укладати угоди від імені підприємства. А отже, і головний бухгалтер підприємства має право укласти договір лише за наявності довіреності, виданої у відповідному порядку.

Предмет договору. Права та обов”язки сторін

Ця частина договору містить суттєві умови договору:

1. Обов'язки та права першої сторони за договором.

2. Обов'язки та права другої сторони за договором.

3. Строк виконання своїх зобов'язань сторонами.

4. Місце виконання зобов'язань кожної із сторін.

5. Спосіб виконання зобов'язань кожної із сторін (порядок дій, їх послідовність і строки). Конкретний зміст цих умов залежить від виду договору і від конкретної ситуації його укладення.

Додаткові умови договору

Даний розділ будь-якого договору включає у себе такі умови, які в принципі не обов'язково передбачати в договорі, проте їх наявність суттєво впливає на права та обов'язки сторін, а також на порядок їх виконання.

1. Строк дії договору. Строк дії договору необхідно вказати навіть тоді, коли вказані строки виконання зобов'язань сторонами. Це зумовлюється тим, що ви повинні знати, коли договір припиняється і можна буде пред'явити відповідні вимоги і претензії до контрагента за відмову від його виконання.

2. Відповідальність сторін. Ця умова будь-якого договору забезпечує виконання обов'язків сторонами на випадок порушення однією з них умов договору. Звичайно вона містить визначення різного роду санкцій у вигляді неустойки (пені, штрафу), що сплачуються однією стороною, яка не виконала своїх зобов'язань по відношенню до однієї із узгоджених умов.

При складанні договору можна запропонувати наступну методику визначення відповідальності: проти кожного обов'язку контрагента має бути передбачена певна відповідальність, в основному, звичайно, штрафна неустойка.

3. Способи забезпечення зобов'язань. Для успішного проведення комерційних операцій мало знайти вигідного партнера, укласти з ним вигідний договір - дуже важливо, щоб цей договір був виконаний належним чином. Ефективними в цьому випадку є способи забезпечення зобов'язань, які являють собою додаткові заходи майнового впливу на винну сторону. Українське законодавство знає чотири основні способи забезпечення зобов'язань, а саме: неустойка, застава, порука (гарантія), завдаток .

4. Підстави дострокового розірвання договору в односторонньому порядку і порядок дій сторін при односторонньому розірванні договору. Як показує арбітражна практика, спори підприємств з питань одностороннього розірвання досить поширені. Зокрема, виникає багато проблем з приводу повернення авансових платежів та передоплати. У цій умові договору можна передбачити, що у випадку одностороннього розірвання договору всі авансові платежі мають бути повернені протягом певного часу.

5. Умови