“Контрабанда”
План:
Вступ
У сучасних ринкових умовах, коли економіка України стала "відкритою", а державні кордони "прозорими" і в багатьох місцях "розмитими", поряд з економічними злочинами різко зросла і контрабанда.
Вивчення митної та судово-слідчої практики, офіційної статистики дають підстави для висновку про значну поширеність цих злочинів. Так, у 1995 р. митними органами України було порушено 1530 кримінальних справ про контрабанду, що більше як у 5 разів перевищує відповідний показник 1992 р. і у 13 - 1991 р. При цьому з 1996 р. спостерігається тенденція зменшення зареєстрованої контрабанди. Якщо у 1996 р. співробітниками митних органів було припинено 1021 випадок контрабанди, то у 1997 р. їх число становило 939, у 1998 р. - 727, 1999 р. - 738, а у 2000 р. тільки 439 Основи методики розслідування контрабанди: Навч. посібник. / В.М.Шевчук. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001 – С. 3.. Тут необхідно враховувати високий рівень латентності цих кримінальних явищ. За деякими оцінками виявляється лише один з десяти випадків контрабанди.
Нині однією з негативних тенденцій боротьби з контрабандою є те, що перспективи і можливості судового вирішення кримінальних справ даної категорії залишаються невеликими. За даними Служби безпеки України до суду надходить тільки 25% порушених митними органами кримінальних справ про контрабанду, а отримує покарання 10% обвинувачених.
До компетентних органів держави, які реально на сьогоднішній день можуть протистояти контрабандній діяльності в Україні, відносяться Служба безпеки України, органи Державної Митної Служби, Прикордонні війська, органи МВС, прокуратури та суд.
Основним суб'єктом здійснення координаційних та загально-попереджувальних заходів по боротьбі з контрабандою є Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України. Він покликаний координувати діяльність компетентних державних органів (в тому числі і по боротьбі з контрабандою).
Розділ І. Поняття контрабанди та її основні ознаки
Історичний розвиток поняття "контрабанда".
Можна сказати, що в цілому до настання “параду суверенітетів” боротьба з контрабандою на величезній радянській території велася доволі успішно. Досвід цієї боротьби широко використовувався в незалежній Україні, отже, існує сенс розповісти про це.
Максимально “прозорими” кордони України, як і усієї Російської імперії, стали в 1917р. За умов відсутності будь-якого контролю та масової міграції заможної частини населення вивозилося усе, що мало навіть незначну цінність.
Обладнання кордонів стало головним завданням для нової влади. Основні надії покладалися на профспілку митних працівників – єдину структуру в системі Мінфіну, яка не саботувала радянську владу.
8 грудня 1921р. на базі профспілки митників було утворено Центральну комісію по боротьбі з контрабандою. Вона була покликана попереджувати нелегальне ввезення зброї та боєприпасів, а також вивезення історичних та культурних цінностей.
Поняття “контрабанда” в перші роки радянської влади було максимально спрощеним – нею вважалося “все, що ввозиться та вивозиться без дозволу”. Лише в 1924р. в Митному статуті СРСР були визначені поняття “простої” (яка не завдає значної шкоди економіці країни) та “кваліфікованої” (особливо небезпечної) контрабанди. В останньому випадку застосовувалися не лише штрафи та конфіскація, а й судове покарання. Крім того, статут передбачав використання превентивних заходів у боротьбі з контрабандою в межах 50-кілометрової прикордонної смуги.
Після 1924р. боротьба з контрабандою велася в умовах посилення монополії держави на зовнішню торгівлю. Дефіцит товарів, їх низька якість та високі ціни – все це сприяло збільшенню контрабанди з-за кордону, де товари були кращими, а отже, й прибуток було гарантовано.
В 30-ті роки контрабанда в основному велася через чорноморські порти та південні сухопутні кордони. Методи доставки контрабандних товарів були найрізноманітнішими. Усвідомивши марність боротьби силовими методами, радянські спеціалісти заговорили про необхідність створення митних органів з правом відповідного оподаткування.
В кінці 30-х рр. в радянській кримінально-правовій доктрині об'єктом контрабанди як державного злочину вважалася монополія держави на зовнішньоекономічну діяльність. Той, хто займався контрабандою, автоматично посягав на “функції Радянської держави в галузі експорту та імпорту будь-якої продукції”. Виходячи з цього, на порушників чекало доволі суворе покарання.
З початком війни та після її закінчення потік контрабанди на радянському кордоні, особливо в українській його частині, посилився. В перші повоєнні роки вантажі кваліфікувались як імпортні, експортні, репатріаційні та трофейні. Якість їх переробки в портах та на залізниці не витримувала жодної критики. За таких умов контрабандою займалося багато транспортних робітників – залізничники, машиністи, провідники, члени екіпажів як радянських, так і іноземних суден. Структура самої контрабанди була доволі своєрідною.
В 50ті рр. посилилося вивезення радянської валюти. 60-70-ті рр. відзначалися ввезенням килимів, нейлонових плащів, пальт, костюмів “джерсі”, гіпюру, мохеру, кримплену, парчі. В 80-ті рр. посилилося ввезення шкірвиробів, джинсових та вельветових брюк, люрексу, магнітофонів та касет, аудіо- та відеотехніки.
Реалізація цих товарів приносила неабиякий прибуток. Так, один валютний карбованець, вкладений в 1985р. в реалізацію жіночих нейлонових хусток, повертався в 20-кратному розмірі В.Музыка. Контрабандист – злейший враг Страны Советов // Власть и политика. – 2004. – №20 (217). – 14-20 мая. – С.9..
Посилилася контрабанда – посилилася й боротьба з нею. В 60-ті рр. було повністю обладнано систему прикордонних постів – країна опинилася за “залізною завісою”.
Кількість контрабанди на сухопутних кордонах різко скоротилася, проте контрабандисти активізувалися в морських портах. До сих пір пам'ятають гучні “контрабандні” скандали, пов'язані з китобійною флотилією “Слава”, теплоходами “Узбекистан” та “Дмитро Шостакович”.
Тим часом Митні правила СРСР було переглянуто. Жорсткі обмеження вводилися на вивезення коштовних металів громадянами, які виїжджали на постійне місце проживання до Ізраїлю
