- розвиток інфраструктури страхового ринку, в т.ч. формування наукових шкіл, кадрового та інформаційного забезпечення;

- захист законних інтересів споживачів страхових послуг;

- врегулювання питань щодо обмеження на певний період діяльності філій іноземних страховиків на території України;

2) удосконалення системи оподаткування в сфері страхування з метою стимулювання фізичних та юридичних осіб до укладення договорів страхування. У зв’язку з цим здійснити удосконалення чинного та розроблення нового нормативно-правового і методологічного забезпечення страхової діяльності, в тому числі щодо визначення характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування з метою адекватного встановлення об’єкту страхування, страхової суми, страхових ризиків; забезпечення дієвого механізму контролю за умовами платоспроможності страховиків, в тому числі стосовно коштів страхових резервів, нормативами на ведення страхової справи, здійснення операцій перестрахування, в тому числі у нерезидентів;

3) подальше формування правової бази участі страховиків в системі соціального забезпечення населення через запровадження обов’язкового медичного страхування, прийняття необхідних нормативно-правових актів з питань пенсійного страхування та страхування життя;

4) удосконалення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів шляхом прийняття спеціального закону;

5) посилення державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку перестрахування, в т.ч. удосконалення системи оподаткування операцій з перестраховиками - нерезидентами;

6) удосконалення державного регулювання та нагляду за страховими посередниками у відповідності до положень Директиви 2002/92/ЕС „Про страхових посередників”, зокрема, сприяння створенню страхових (перестрахових) посередників, спрощення правил їхньої діяльності та запровадження вимог щодо реєстрації страхових агентів та нагляду за їх діяльністю;

7) внесення змін до Цивільного і Господарського кодексів України, Законів України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про страхування”, “Про недержавне пенсійне забезпечення” щодо:

- удосконалення договірних відносин у сфері страхування;

- внесення змін до класифікації ризиків та видів страхування;

- посилення системи державного регулювання ринку страхових послуг;

- запровадження додаткових вимог до страховиків, в т.ч. встановлення спеціального реєстру активів, що покривають страхові резерви та абсолютного пріоритету страхових вимог по відношенню до будь-яких інших вимог стосовно активів, які покривають страхові резерви;

- захисту прав страхувальників (вигодонабувачів, застрахованих осіб), в т.ч. створення альтернативного механізму вирішення спорів на ринку страхових послуг (страховий омбудсмен).

Президент України Леонід Кучма скористався правом вето до закону про обов’язкове страхування цивільної відповідальності автовласників, повідомляють «Українськi Новини» із посиланням на «джерело у Верховній Раді».

Нагадаємо, 3 червня ВР ухвалила Закон «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власником наземних транспортних засобів». За нього проголосувало 270 депутатів за необхідних 226. Закон передбачає укладання договорів обов’язкового страхування цивільної відповідальності на території України й договорів міжнародного страхування, а також самостійне визначення розміру страхових платежів страховиком.

За прогнозами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, 2005 року, коли мав би набрати чинності закон «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власником наземних транспортних засобів», страхові платежі з цього виду страхування становили б 1—2 млрд. гривень. На думку представників Ліги страхових організацій України, цей вид страхування повинен був сприяти значному зростанню обороту страхового ринку в країні.

3.2 Зарубіжний досвід та оцінка можливостей його

застосування в Україні

Український страховий ринок ще дуже молодий і погано розвинений. Страховикам доводиться зіштовхуватись з багатьма серйозними проблемами. Одною з таких проблем є відсутність практики (досвіду роботи) в страхуванні. Тому хотілося б зачепити в роботі цю проблему і спробувати висвітлити питання, пов`язане з зарубіжним досвідом страхування автотранспортних ризиків, і можливістю застосування цього досвіду нашими страховиками.

Які ж загальноприйняті принципи організації автотранспортного страхування за кордоном?

В багатьох країнах світу людина, що зазнала каліцтва, чи власник потерпілого майна повинен встановити вину іншої особи. Якщо відповідач їздить постійно, то він зобов`язаний по закону мати страховий поліс, що забезпечує можливість відшкодування таких збитків.

Основні статті Європейського законодавства про дорожній рух передбачають, що використання будь-якого виду транспорту, примушення іншої особи чи дозвіл йому використовувати транспортний засіб на дорозі при відсутності страхового поліса є карним злочином, що карається штрафом чи тюремним ув`язненням. Поліс страхування повинен забезпечити необмежену відповідальність на випадок смерті чи каліцтва, і страхове відшкодування власності, що може піддатись збиткам на суму до 375000 USD, як результат використання автотранспорту на дорогах.

В законодавстві передбачається, що страховики не можуть уникнути відповідальності за збитки, скоєні власником поліса в стані сп`яніння чи під впливом наркотиків.

Які ж підходи використовують страховики для організації автотранспортного страхування?

Автотранспортні засоби, що підлягають страхуванню, класифікуються таким чином:

приватні машини;

мотоцикли;

вантажний транспорт.

Деякі страховики використовують одну з форм страхового поліса для страхового відшкодування по всіх перерахованих вище видах автотранспорту, в той час як інші страховики модифікують стандартні формулювання для того, щоб врахувати особливі випадки. Деякі страховики використовують окремі форми полісів для кожного виду автотранспортних засобів.

Загальним для полісів страхування автотранспортних засобів є врахування трьох факторів:

особи, яким дозволяється керувати транспортними засобами;

завдання, з яким використовується автотранспорт;

види ризиків, що підлягають страхуванню.

В договорі страхування завжди є умова, що встановлює, хто може водити транспортний засіб за умовою договору страхування. За такою умовою, водити машину має право тільки власник поліса чи він і його дружина, чи власник поліса і поіменно названі водії чи інша особа, що має дозвіл власника поліса.

Власник поліса може керувати автомобілем іншої особи по своєму страховому полісу, якщо йому не належить страхове відшкодування за полісом цієї іншої особи. Але таке доповнення не завжди розповсюджується на молодих власників полісів і не вписується в поліси, видані на ім`я фірми, а також в поліси страхування вантажних автомобілів.

Більшість полісів страхування автотранспорту розрахована на пред`явника.