Поняття житлового законодавства та договору найма житла
Курсова робота на тему
Договір найму житлових приміщень
ПЛАН
Вступ
За договором майнового найму одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати другій стороні (наймачеві) майно у тимчасове користування за плату. Новим Цивільним кодексом України передбачаються також такі види договору найму:
найм (оренда) земельної ділянки – за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них;
найм житла;
найм будівлі або іншої капітальної споруди. Цей догорів обов’язково укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації (якщо його укладено більше, ніж на один рік);
найм (оренда) транспортного засобу. Предметом цього договору можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути передбачено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.
Договір майнового найму відрізняється від інших (суміж-них) цивільно-правових договорів рядом ознак:
а) наймач отримує майно не у власність, а лише у тимча-сове користування. Цим договір майнового найму відрізняє-ться від договорів купівлі-продажу, міни та дарування, за якими одержувач майна стає його власником або набуває права повного господарського відання чи оперативного управління. Крім того, оскільки користування майном за до-говором майнового найму є тимчасовим, після закінчення строку договору або у разі його дострокового розірвання на-ймач зобов'язаний повернути майно утому стані, в якому він його одержав;
б) оскільки надане наймачеві майно підлягає поверненню, предметом майнового найму можуть бути індивідуально-визначені, неспоживні речі (устаткування та обладнання, приміщення, будівлі і споруди, транспортні засоби, предмети побутової техніки, музичні інструменти, спортивний інвентар тощо), які не знищуються повністю або не перетворюються на іншу річ у процесі їх використання. В цьому полягає відмін-ність договору майнового найму від договору позики, пред-метом якого можуть бути споживні речі (гроші або речі, ви-значені родовими ознаками) і за яким позичальник зобо-в'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей того самого роду і якості;
в) ще однією ознакою, що характеризує договір майнового найму є його оплатність. Цією ознакою він відрізняється від договору безоплатного користування майном, за яким майно теж передається у тимчасове користування з умовою його повернення, але безоплатно .
Договір майнового найму є договором:
двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору набуває прав і стає взаємно зобов'язаною;
сплатним, про що вже зазначалося вище;
консенсуальним, оскільки він вважається укладеним внаслідок досягнення між сторонами угоди незалежно від мо-менту передачі речі.
1. Поняття і характерні ознаки договору найму житлового приміщення
Житлове законодавство — це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації конституційного права на житло та пов'язані з ними відносини щодо управління житловим фондом, забезпечення його збереження, експлуатації і ремонту.
Загальні правила найму (оренди) житла передбачені у гл.59 ЦК.
Основним спеціальним нормативно-правовим актом житлового законодавства є ЖК.
Житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України.
Існує кілька видів житлового фонду: —
державний; —
громадський; —
фонд житлово-будівельних та житлових кооперативів; —
приватний.
Надання жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду регулюють Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 р. №470.
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням — також і за місцем проживання.
Кожна сім'я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті місцевої ради за місцем проживання. Для взяття на квартирний облік необхідна потреба в поліпшенні житлових умов, а також постійне проживання і прописка в даному населеному пункті.
Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадяни: —
забезпечені житлом нижче за встановлений рівень; —
які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; —
які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї; —
які проживають за договором піднайму житла в будинках державного або громадського фонду чи за договором найму житла в будинках житлово-будівельних кооперативів; —
які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в приватних будинках (квартирах); —
які проживають в гуртожитках; —
які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші 9 років, крім подружжя (в тому числі коли займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати). Надання житла здійснюється в порядку черговості.
Законодавство встановило перелік осіб, які мають право першочергового надання житла. До них, зокрема, належать: —
інваліди Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них особи; —
Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці; —
особи, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань; —
учасники війни; —
інваліди праці І і II груп та інваліди І і II груп з числа військовослужбовців; —
матері, яким присвоєно звання