Іноді трапляється неправильне тлумачення закону про поняття члена сім'ї наймача. Так, районний суд Одеської області, задовольняючи позов про виселення подружжя П., зазначив у рішенні, що П. не були членами сім'ї померлого наймача С., оскільки не були його близькими родичами, як того вимагає ЖК України. Однак ЖК не пов'язує визнання особи членом сім'ї наймача з наявністю близької спорідненості, та й узагалі родинних відносин. Тому цей аргумент суду не можна визнати правильним.

Особи, які перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, мають такі ж права та обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Наймач і члени його сім'ї мають право користування житлом (в будинках державного та громадського фонду — безстрокове право).

Воно включає можливість вселення членів сім'ї, обміну, здачі в піднайм, вселення тимчасових мешканців тощо.

2. Права наймача житлового приміщення

Відповідно до чинного законодавства наймач житла має наступні права:

Право на вселення членів сім'ї;

Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами;

Право на обмін жилого приміщення;

Право здавати житло в піднайм;

Право на вселення тимчасових мешканців;

Право вимагати внесення змін до договору найму.

Право на вселення членів сім'ї. Згідно зі ст.817 ЦК наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їх взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. Особи, які вселилися у житло відповідно до вищевказаних правил, набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, якщо інше не було передбачено при їх вселенні.

Одним з найважливіших прав наймача є право на вселення в займане жиле приміщення свого чоловіка (дружини), дітей, батьків, а також інших осіб. Здійснення цього права відповідно до ЖК можливе лише за письмовою згодою всіх членів сім'ї, що проживають у цьому приміщенні, за винятком вселення до батьків неповнолітніх дітей, коли такої згоди не потрібно.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд з'ясовує, чи дотриманий установлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи були вони прописані в цьому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. З урахуванням обставин конкретної справи суд може взяти до уваги поважність причин, за якими особу, яка вселилася до наймача як член сім'ї, не було прописано в

жилому приміщенні.

Особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівне з іншими членами сім'ї право користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та проживаючими з ним членами сім'ї не було іншої угоди про порядок користування житлом.

Якщо зазначені особи були вселені без згоди членів сім'ї наймача, то вони не набувають права користування жилим приміщенням.

Право на збереження житла за тимчасово відсутніми особами.

Згідно зі ст.71 ЖК у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї у будинках державного або громадського житлового фонду за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Однак жиле приміщення може зберігатися за тимчасово відсутніми і протягом більш тривалих термінів.

У ЖК зазначені випадки, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми понад шість місяців:

1) призов на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призов офіцерів із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років — протягом усього періоду проходження військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби — протягом перших п'яти років перебування на військовій службі;

2) тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами і характером роботи, у тому числі за кордоном (екіпажі суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій тощо) або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, аспіранти, стажисти тощо) — протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) поміщення дітей на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника — протягом усього часу їх перебування, якщо в жилому приміщенні залишилися проживати інші члени сім'ї;

4) виїзд у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника) — протягом усього часу виконання цих обов'язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів у будинки-інтернати та інші установи соціальної допомоги — протягом усього часу перебування в них;

6) виїзд для лікування в лікувально-профілактичному закладі — протягом всього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до позбавлення волі — протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в житлі залишилися проживати інші члени сім'ї.

Визнання особи такою, що втратила право користування житлом внаслідок відсутності понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку за позовом наймодавця, наймача і членів його сім'ї.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору — судом. Отже, відсутність особи понад встановлені строки ще не спричиняє автоматичного визнання її такою, що втратила право користування житлом. Якщо її відсутність пов'язана з поважними причинами, вона не може бути визнана такою, що втратила