У судовій практиці поважними причинами визнаються: перебування особи у відрядженні, в іншому населеному пункті у зв'язку з необхідністю догляду за хворим родичем або поганим станом здоров'я і потребою в догляді, конфліктні відносини з членами сім'ї, неправомірна поведінка інших членів сім'ї, що заважає користуватися житлом тощо.

Особливий випадок зберігання житла за тимчасово відсутніми особами у разі одержання охоронного посвідчення (броні) — бронювання житла. Воно може здійснюватися при направленні на роботу за кордон — на весь час перебування за кордоном, при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості. Бронювання регулюється Правилами бронювання жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 9 вересня 1985 р. №342.

Право на обмін жилого приміщення. Обмін жилими приміщеннями регулюється ЖК і Правилами обміну жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. №31.

Наймач жилого приміщення вправі провести обмін займаного жилого приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу, у тому числі тими, які проживають в іншому населеному пункті, за наявності письмової згоди проживаючих разом із ним членів сім'ї.

ЖК допускається так званий примусовий обмін: якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, кожен з них має право вимагати в судовому порядку примусового обміну займаного жилого приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах).

Примус до обміну в цьому випадку не має будь-яких каральних, компенсаційних або виховних цілей, адже він не пов'язаний з порушенням правил користування житлом, а спрямований, як правило, на ліквідацію обставин неможливості спільного проживання членів сім'ї в одному жилому приміщенні через недоброзичливі стосунки між ними за відсутності винних дій одного з них.

Тому в таких випадках суди мають враховувати доводи та інтереси осіб, які проживають у жилому приміщенні, що заслуговують на увагу.

Особливим випадком обміну є так званий внутрішньо сімейний обмін: наймач або член його сім'ї має право здійснити обмін частки жилої площі, що припадає на нього, у тому числі суміжної кімнати або частини кімнати, з наймачем іншого приміщення, за умови, що в'їжджаючий у порядку обміну вселяється як член сім'ї тих, що залишилися проживати в цьому приміщенні.

Обмін у будинках підприємств, установ, організацій допускається лише за їх згодою. Обмін жилими приміщеннями може бути визнаний недійсним у судовому порядку як за загальними, так і за спеціальними підставами.

Загальними підставами є сформульовані в цивільному законодавстві підстави визнання недійсними цивільно-правових правочинів. У судовій практиці іноді пред'являються позови про визнання обміну жилими приміщеннями недійсним, як здійсненого внаслідок помилки, що має істотне значення.

В правочині обміну жилими приміщеннями судова практика визнає такою, що має істотне значення, помилку щодо розміру жилої площі або її якісного стану. Це незнання або неправильне уявлення про такі недоліки жилого приміщення, які в момент здійснення обміну не могли бути виявлені, були виявлені пізніше і не можуть бути усунуті шляхом ремонту, що об'єктивно створює неможливість проживання в квартирі, робить її не відповідною санітарним вимогам.

Не є підставою для визнання обміну недійсним наявність в обмінюваному приміщенні дефектів, що є незначними і легко усуваються.

Поряд із загальними підставами обмін жилими приміщеннями може бути визнаний недійсним і за спеціальними підставами внаслідок порушення спеціальних заборон або необхідних умов, встановлених у житловому законодавстві для вчинення обміну жилими приміщеннями, що передбачені в ст.86 ЖК.

У разі визнання обміну жилими приміщеннями недійсним сторони підлягають переселенню в приміщення, які вони раніше займали ст. 88 ЖК. Якщо обмін визнаний недійсним внаслідок неправомірної поведінки однієї із сторін, то поряд із переселенням у раніше займане житло винна сторона зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, що виникли внаслідок обміну (вартість перевезення речей, витрати щодо переїзду, ремонту приміщення тощо) згідно з правилами цивільного законодавства.

Право здавати житло в піднайм. Відповідно до ст.823 ЦК за договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом. Договір піднайму є сплатним. Розмір плати за користування житлом встановлюється договором піднайму.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму. До договору піднайму не застосовується положення про переважне право на укладення договору на новий строк.

Відповідно до ЖК наймач жилого приміщення у будинках державного та громадського житлового фонду вправі здавати жиле приміщення в піднайм. Для цього необхідна згода членів сім'ї, що проживають разом з ним, та наймодавця. При цьому наймач вправі здати в піднайм частину жилого приміщення, а в разі тимчасового виїзду — все приміщення. Жиле приміщення на розсуд наймача здається в піднайм без зазначення строку або на визначений строк, у тому числі на період збереження цього приміщення за

тимчасово відсутнім наймачем.

Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією в житлово-експлуатаційній організації.

Здача жилого приміщення в піднайм не допускається, якщо:

1) в результаті вселення піднаймача розмір жилої площі, що припадатиме на кожну особу, яка проживає у цьому приміщенні, буде меншим від встановленого для надання жилих приміщень;

2) як піднаймач жилого приміщення або член його сім'ї в квартиру, в якій проживають два або більше наймачів, вселяється особа, яка хворіє на тяжку