КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

"Етика слідчої роботи"

Зміст

ВСТУП

Розслідування злочинів являє собою специфічний вид державної діяльності, що вимагає від слідчого відповідних вольових, психологічних і моральних якостей, що обумовлено особливостями його задач і умов їхнього досягнення.

Специфіка умов діяльності слідчого, що накладає свій відбиток на її моральний зміст, виражається в ряді положень. Слідчий для розкриття злочину і забезпечення притягнення винного до відповідальності наділений великими владними повноваженнями, у тому числі і з обмеження основних прав і свобод людини і громадянина.

Він — представник влади, правомочний застосовувати примусові заходи. Слідчий за законом самостійний у веденні слідства, при прийнятті найбільш важливих рішень. Він веде слідство в умовах негласності і, за деяким виключенням, одноосібно. Він самостійно приймає рішення і несе за них особисту відповідальність.

Вся професійна діяльність слідчого протікає в спілкуванні з людьми, так чи інакше причетними до злочинів чи тими, які відчувають горе, стреси у зв'язку зі злочином, нерідко в умовах протидії встановленню істини, боротьби протилежних інтересів. Слідчий зв'язаний жорсткими строками розслідування й працює в багатьох випадках з напруженням фізичних і духовних сил через надмірні навантаження.

Таким чином, можна сказати, що слідчий повинен мати високі моральні і психологічні якості, а моральні вади особистості і поведінки слідчого можуть привести до небезпечних наслідків.

Головною метою даної роботи є дослідження сукупності моральних вимог, характерних для проведення слідчих дій.

1. Визначення моральних вимог, яких необхідно дотримувати в слідчій роботі

Д.П. Котів вважає, що "можна виділити певну сукупність моральних вимог, характерних для всіх слідчих дій, для всієї слідчої тактики. Поряд із принципами справедливості і гуманізму, поваги честі і достоїнства громадян у цю сукупність необхідно включати як мінімум наступні моральні вимоги: непримиренне відношення до будь-яких порушень букви і духу процесуального закону, який регламентує слідчі дії; найсуворіше дотримання культури кримінального процесу; об'єктивність, принциповість; відсутність тенденційності, упередженості, недовіри, підозрілості, обвинувального ухилу; прагнення не заподіювати шкоди окремим особам і колективам при провадженні будь-яких слідчих дій" Кокорев Л.Д., Котов Д.П. Этика уголовного процесса: Учебное пособие. — Воронеж, 1993. — с. 110. З цим переліком моральних вимог варто погодитися, відзначивши, однак, різний рівень і строкатість у виборі критеріїв "внесення до переліку", а також й те, що деякі з них допускають дуже широке тлумачення (культура процесу) чи містять оцінні поняття (відсутність підозрілості й ін.).

Аналіз слідчої практики показує, що в ній мають певне поширення недоліки як дотримання закону, так і виконання етичних норм. До них відносяться: обвинувальний ухил, пов'язаний з розробкою лише однієї версії; незабезпечення прав осіб, які беруть участь у слідчих діях; поверхневе ведення слідства; пасивність, що приводить до нерозкриття злочинів; недбалість при провадженні слідчих дій і їхньому протоколюванні.

Зустрічаються й окремі випадки фальсифікації слідчих матеріалів. Деякі з цих недоліків можна пояснити низьким рівнем професіоналізму, мало досвідченістю слідчих, значна частина яких має невеликий слідчий стаж. Але наряду з цим не можна не відзначити і недоліки в сфері правової і моральної свідомості: нерозвинене почуття професійного обов’язку; процесуальний нігілізм; дефекти професійної совісті; низький рівень загальної і правової культури й ін. Подолання такого роду недоліків вимагає усунення багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин. Що ж стосується діяльності слідчого при здійсненні будь-якої слідчої дії, то вона може бути успішною лише за умови, що, по-перше, забезпечується найсуворіше дотримання процесуального закону; по-друге, слідчий створює здорову моральну атмосферу, поважаючи достоїнство всіх осіб, які беруть участь у справі, діє об'єктивно.

Розглянемо далі коротко моральні вимоги, що рекомендується дотримувати при проведенні основних слідчих дій.

2. Характеристика моральних вимог при проведенні основних слідчих дій

2.1. Моральна сторона одержання показань на допиті

Допит є найбільш розповсюдженою слідчою дією. Закон передбачає наступні види допиту: допит свідка, допит потерпілого, допит обвинувачуваного, допит підозрюваного, допит експерта. Мета будь-якого допиту — одержання показань про обставини, істотні для справи, але зміст допиту і моральні проблеми, що можуть виникнути при його проведенні, істотно відрізняються. Досить зіставити, наприклад, допит обвинувачуваного, який не визнає себе винним, і допит свідка, який дає сумлінні і докладні показання.

Допит із психологічної сторони являє собою бесіду. Її процедура й умови регулюються законом, а співрозмовники знаходяться у свідомо нерівному положенні, коли один вправі запитувати, визначаючи предмет й прийоми бесіди, а інший зобов'язаний відповідати та при тому, як правило, правдиво. Тільки обвинувачуваний і підозрюваний не несуть кримінальної відповідальності за свідомо помилкові показання.

Мета допиту — одержання від допитуваного правдивих показань про обставини істотні для справи. Слідчий не може обмежуватися простим фіксуванням того, що скаже на допиті свідок, обвинувачуваний, потерпілий. На слідчому лежить обов'язок установити у справі істину, а для цього необхідні достовірні докази, у тому числі показання допитуваних, які відповідають дійсності. Свідок, потерпілий, експерт зобов'язані дати правдиві показання під погрозою кримінальної відповідальності.

Одержання правдивих показань при допиті — правовий і моральний обов'язок слідчого.

Під час допиту слідчий прагне одержати від допитуваного показання про всі відомі тому обставини справи, і при цьому правдиві показання, що відповідають тому, що знає допитуваний, а також відкинути неправду, якщо вона має місце.

Моральна сторона одержання показань при допиті закладена в кримінально-процесуальному законі. Забороняється домагатися показань обвинувачуваного й інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз і інших незаконних мір.

Насильство з метою одержання показань глибоко аморально і незаконно. Воно тягне кримінальну відповідальність слідчого.

Насильство як спосіб одержання