языцах». Недотримання договірних відношень в Україні стало нормою, тому якщо ми хочемо просуватися по шляху до цивілізованої, правової держави необхідно насамперед домогтися безумовного виконання юридичних канонів. Цим пояснюється виняткова важливість вивчення усіх видів договорів і угод. Зобов’язання характеризуються конкретним суб’єктним складом, повною визначеністю учасників. Їх предмет звичайно складають реальні, позитивні дії (по передачі майна, проведенню конкретних робіт, наданню послуг та ін.) або зміст від конкретних дій. Поскільки зобов’язання оформлюють процес товарообміну, вони відносяться до групи майнових правовідносин. В цій якості вони відрізняються від громадянських правовідносин немайнового характеру, які не можуть набувати форми зобов’язань. Таким чином, зобов’язання (договір) уявляє собою відносне майнове правовідношення, в якому один учасник зобов’язяний здійснити на користь другого певну дію (передати майно, здійснити роботу та ін.) або утриматися від певної дії, а другий має право вимагати від нього виконання його зобов’язань. Такі відносини оформлюються договорами і часто називаються договірними.
Договір є в теперішніх умовах ринкової економіки основним юридичним фактом, із якого виникають зобов'язальні правовідносини. Проте не всяка угода сама по собі складає договір, - такою признається лише угода, що слідує з наміру учасників створити ті або інші цивільно-правові наслідки. Тому можна зробити висновок про те, що всякий договір може бути визнаний угодою, але не всяка угода може бути визнано договором.
Під терміном "Договір" розуміють також цивільні правовідносини, що виникли з договору, і документ, у якому викладений зміст договору, укладеного в писемній формі. Підводячи результат вищевикладеному, можна сказати, що термін “договір” розшифровується комплексно - і як угода, і як документ, що фіксує цю угоду, і як виникаюче зобов'язання [156-157].
Договір - це найбільш поширений вид угод. Тільки нечисленні односторонні угоди не відносяться до числа договорів. Основна маса угод, що зустрічаються в цивільному праві - договори. Відповідно до цього договір підпорядковується загальним для всіх угод правилам. До договорів застосовуються правила про дво- і багатосторонні угоди. Дуже часто загальні положення про зобов'язання побудовані з урахуванням застосування їх насамперед до договорів, наприклад, засоби забезпечення виконання зобов'язань. Договором признається згода двох або декількох осіб про встановлення, зміні і припиненні цивільних прав і обов'язків.
Є ще одна істотна обставина, яка викликає помилки в застосуванні норм цивільного права. У майнові і пов'язані з ним особисті немайнові відношення в якості самостійного, спеціального елемента включається підприємницька діяльність. Здійснюється громадянами і юридичними особами, зареєстрованими в якості підприємців, у встановленому законом порядку. Договори, укладені підприємцями або з їхньою участю, нерідко здійснюються інакше, чим звичайні цивільно-правові договори.
Цивільно-правовий договір уявляє собою найбільше поширений вид юридичних фактів. Для заключення договору необхідно вираження узгодженої волі двох сторін (двостороння угода), або трьох і більш сторін (багатостороння угода), також договором визнається угода двох або декількох осіб про встановлення, зміні або припиненні двох або декількох осіб про встановлення, зміні або припиненні цивільних прав і обов'язків. Угодою більшого числа сторін може бути, наприклад, договір простого товариства (договір про спільну діяльність). По такому договору двоє або декілька осіб зобов'язуються з'єднати свої внески і спільно діяти без утворення юридичної особи для одержання прибутку або досягнення іншої цілі, що не суперечить закону.
Зіставлення понять “договір” і “угода” показує, що договір - неодмінно угода, але остання далеко не завжди є договором. На договори поширюються правила про форму, про умови дійсності угод, про основи визнання їх недійсними і наслідки, які наступають у подібних випадках, ряд інших положень про угоди. Цивільно-правові договори, висловлюючи узгоджену волю сторін на досягнення цілі, яка відповідає дійсному правопорядку, породжують, змінюють або припиняють, як правило, майнові правовідносини. Ці договори - одне з найважливіших основ виникнення зобов'язань. Деякі договори поряд із зобов'язальними породжують такі великі правовідносини - правовідносини власності, господарського ведення, оперативного управління.
У визначених випадках договори служать підставою виникнення не тільки майнових, але й особистих немайнових правовідносин (наприклад, авторські договори). З викладеного слідує, що закон чітко розрізняє поняття “договір” і “зобов'язання”. Водночас у цивільному обігу, законодавстві (у широкому змісті) науці права терміну “договір” надається значення не тільки юридичного факту: нерідко він застосовується для найменування самих правовідносин, які виникли в результаті угоди, а так само зразкових форм, використовуваних при заключені різноманітних договорів, інших документів, з яких виявляється досягнута сторонами угода. Потрібно водночас мати на увазі, що в Цивільному кодексі поряд із договірними відношеннями як такими, поданими позитивною уявою, вони в ряді положень закріплені в нормах, у яких, на перший погляд, мова йде про лише сугубо економічні категорії [11, с. 248-249].
Договір уявляє собою вольовий акт. Проте цей вольовий акт має властивими йому специфічні особливості. Він уявляє собою нерозрізнені вольові дії двох або більш осіб, єдине волевиявлення, яке виражає їх загальну волю. Для того, щоб ця загальна воля могла бути сформована і закріпилася в договорі, він повинен бути вільний від якогось зовнішнього впливу. Свобода договору є основним принципом сучасного цивільного і приватного права [26, с. 170-171].
Отже, договору як юридичному факту властиві такі ознаки:
1) в договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному;
2) договір — це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Саме за цією ознакою цивільно-правовий договір відрізняється