господарські договори, які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридичне виражених суттєвими умовами договорів (регульовані договори).

Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господарські договори. Для укладання формального господарського договору необхідні два моменти: узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарських договорів письмова, причому здебільшого регулюється імперативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі — об'єкта договору. Консенсуальні договори — це такі господарські договори, які виникають в момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальні господарські договори повинні мати письмову форму [15, с. 19-21].

За способом оферти і визначення змісту розрізняють:*

договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед визначає істотні умови майбутнього договору. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо);*

договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні.

За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У складних господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво — поставка, підряд, майновий найм.

За регулятивними функціями розрізняють:*

попередні і основні господарські договори. Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються у певний строк укласти господарський договір ("договір про договір", протокол про наміри). Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, в яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будівництво складного об'єкта);*

генеральні і поточні господарські договори. Перший укладається на весь період діяльності, яка регулюється. Генеральний договір визначає суттєві умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності. Поточні (разові) договори укладаються на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу. Поточні договори, як правило, не включають умов, не передбачених генеральним договором, інакше це був би новий (окремий) договір [25, с. 723-725].

Слід сказати, що під терміном "Договір" розуміють також цивільні правовідносини, що виникнули з договору, і документ, в якому викладен зміст договору, укладеного в писемній формі. Підводячи результат вищевикладеному, можна сказати, що термін “договір” розшифровується комплексно - і як угода, і як документ, що фіксує цю угоду, і як виникаюче зобов'язання.

У залежності від порядку укладання і моменту виникнення прав і обов'язків сторін в зобов'язанні різняться консенсуальний, реальний і формальний договори.

Консенсуальними (від лат. консенсус - угода) є договори, для укладання котрих достатньо тільки угоди сторін (наприклад, купівля-продаж).

Реальними (від лат. rеs - річ) вважауються договори, для укладання яких крім угоди сторін необхідна фактична передача майна, що є предметом договору (наприклад, перевезення).

Формальними іменуються договори, для укладання яких потрібно оформлення по продиктованій законом формі: письмовій або нотаріальній (наприклад, рента, дарування, продаж підприємства). Як консенсуальний, так і реальний договір може бути формальним.

Особливе місце в цивільно-правових відношеннях займає договір заснований на особистому довірчому відношенні сторін - фидуціарний (від лат. fiducia - угода заснована на довірі) договір. Прикладом такого договору може служити договір доручення, основні положення якого містять спеціальні норми , що підкреслюють особисто-довірчі відношення сторін [7, с. 235-238].

У залежності від очевидності із самого договору його основ, договір може бути каузальним (від лат. causa - причина) або абстрактним.

Каузальний договір припускає чітке і ясне позначення правової цілі, що він переслідує. Дійсність такого договору залежить від законності і досяжності цілі. Абстрактний договір не залежить від підстави і дійсний у будь-якому випадку, якщо дотримана форма (наприклад, банківська гарантія).

У залежності від того наскільки відомі заздалегідь, при укладанні договору, розмір, пропорція і предмет зустрічного зобов'язання, договір може бути комутативним (від лат. commutare - змінювати, переміняти) або алеаторним (від лат. аlleator - азартний гравець). При укладанні комутативного договору розмір, пропорція і предмет взаємних зобов'язань визначені конкретно (наприклад, міна). При укладанні алеаторного договору предмет і характеристики взаємних зобов'язань відомі не цілком і залежать від умов, заздалегідь знати які неможливо або важко (наприклад, лотерея, гра, парі).

У залежності від характеру породжуваних договором юридичних наслідків необхідно розрізняти договори остаточні і попередні. Остаточний договір наділяє сторони правами й обов'язками, спрямованими на досягнення цікавлячих цілей, і визначає всі умови договору. Попередній договір породжує для сторін зобов'язання укласти договір у майбутньому про передачу майна, виконання робіт або надання послуг (основний договір) на умовах, передбачених попереднім договором.

Зміст попереднього договору повинен містити в собі:

Деякі договори відбуваються за допомогою конклюдентних дій. Конклюдентні дії (соncludo - укладаю) - дії особи, що виражають його волю встановити правовідносини (наприклад, здійснити операцію, укласти договір), але не у формі усного або