письмового волевиявлення, а поводженням, по якому можна зробити висновок про такий намір. Шляхом учинення конклюдентних дій, зокрема є привселюдний договір. Привселюдним договором признається договір, укладений комерційною організацією й який встановлює її обов'язки по продажу товарів, виконанню робіт або наданню послуг, які така організація по характеру своєї діяльності повинна здійснювати у відношенні кожного, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, енергопостачання, медичне, готельне обслуговування і т.п.). Природа привселюдного договору припускає накладення на комерційну організацію, що бере участь в ньому, трьох заборон [12, с. 78-80]:
комерційна організація не вправі віддавати перевагу одній особі перед іншою у відношенні укладання привселюдного договору, крім випадків, передбачених законом і іншими правовими актами;
ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови привселюдного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами припускається надання пільг для окремих категорій споживачів;
відмова комерційної організації від укладання привселюдного договору при наявності можливості надати споживачу відповідні товари, послуги, виконати для нього відповідні роботи не припускається. При необґрунтованому відхиленні комерційної організації від укладання привселюдного договору споживач вправі звернутися в суд із вимогою про спонуку укласти договір.
Умови привселюдного договору, що порушують названі заборони, вважаються незначними.
В сучасних умовах розвитого цивільного обороту серед засобів укладання договору звертають увагу на такі, при яких зміст угоди, що досягається сторонами договору, формується волею однієї з них. Такі договори прийнято називати договорами приєднання. Сторона, що приєдналася до договору, вправі зажадати розірвання або зміни договору, якщо договір приєднання хоча і не суперечить закону й іншим правовим актам, але позбавляє цю сторону прав, звичайно наданих по договорах такого виду, виключає або обмежує відповідальність іншої сторони за порушення зобов'язань або містить інші явно обтяжні для сторони умови, що приєдналася, що вона виходячи зі своїх інтересів не прийняла б при наявності в неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
У той же час можливість розірвання або зміни за вимогою споживача укладеного договору приєднання обмежена визначеними межами. Ці межі залежать від того, чи знала ( чи повинна була знати) сторона, що приєдналася, на яких умовах вона укладає договір. Якщо обтяжні або інші невигідні для неї умови були їй відомі або повинні були бути відомі до укладання договору, то заявлена нею вимога про розірвання або припинення договору підлягає залишенню без задоволення.
Нормативна класифікація господарських договорів здійснюється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є предметом відповідних договорів. Їх систему дає Цивільний кодекс як основний закон про господарські договори (підрозділ II "Окремі види зобов'язань" розділу III "Зобов'язальне право"). Закон розрізняє господарські договори на передачу майна у власність (повне господарське відання, оперативне управління), на передачу майна у строкове сплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.
Висновки
Тенденція до підвищення ролі договору, характерна для всього сучасного цивільного права, почала з'являтися в останні роки в усе зростаючому обсязі й у сучасній Україні. Ця тенденція в першу чергу пов'язана з корінною перебудовою економічної системи країни.
Нормативний розвиток договірного права припускає забезпечення його єдності. Існуюча практика підготування і прийняття нових актів про договори підтверджує важливість відповідної вимоги. У цьому зв'язку дуже актуально звучать слова Рудольфа Шмаммлера, адресовані законодавцям: “Люди намагаються з'ясувати, які саме суспільні феномени утворилися під впливом сучасного регулювання соціального співробітництва, а також - як це буває при критиці законопроекту. І в тому й іншому випадку цілком справедливо передбачається, що саме законодавство в остаточному підсумку відповідає за соціальні явища, тому що воно регулює в тому або іншому напрямку життя людей, з яким йому припадало рахуватися за даних умов”.
Таким чином, з усього вищесказаного можна зробити висновок про те, що застосування договорів протягом уже декількох тисяч років пояснюється крім іншого тем, що мова йде про гнучку правову форму, у якій можуть відображатися різноманітні по характері суспільні відносини. Основне призначення договору зводиться до регулювання в рамках закону поводження людей шляхом указівки на межі їх взаємного і належного поводження, а дорівнює наслідки порушення відповідних вимог. Регулююча роль договору зближує його з законом і нормативними актами.
Умови договору відрізняється від правових норм головним чином двома принциповими особливостями. Перша пов'язана з походженням правил поводження: договір виражає волю сторін, а правовий акт волю органа, що його видав. Друга розрізняє межі дії того й іншого правила поводження: договір безпосередньо розрахований на регулювання поводження тільки його сторін - для тих хто не є сторонами, він може створювати правила, але не обов'язки; у той же час правовий або інший нормативний акт породжує в принципі загальні для всіх і для кожного правила (будь-яке обмеження кола осіб на яке поширюється нормативний акт, їм же визначається).
Відзначені дві особливості відрізняють саме цивільно-правовий договір. У договорі, у якому зазначені особливості відсутні, маються на увазі різноманітні види цивільно-правових договорів, - грань, що обмежує його від нормативного акта, стирається. І усе ж у усіх випадках у цивільному договорі в кінцевому рахунку визначальне значення має воля сторін .
Договір служить ідеальною формою активності учасників цивільного обороту. Важливо підкреслити, що незважаючи на зміни його соціально-економічного змісту, у ході історії суспільства сама по собі конструкція договору як породження юридичної техніки залишається у своїй основі дуже