Чорнобильська катастрофа вплинула на долю двох мільйонів людей. У багатьох регіонах на величезних територіях виникли нові соціальні та екологічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних і наукових ресурсів. Згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1996 p., територія, що зазнала радіоактивного забруднення, поділяється на зони: відчуження; безумовного відселення; гарантованого добровільного відселення; посиленого радіологічного контролю.

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вважаються:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, в тому числі діти, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст. 9).

Держава зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану громадянам: а) за пошкодження здоров'я або втрату працездатності; б) за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою; в) за матеріальні втрати.

На державу покладають зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження і визначення доз опромінення учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст. 13).

Для забезпечення систематичного обстеження осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Міністерством охорони здоров'я України організується єдиний облік таких осіб і ведеться Державний реєстр (ст. 16).

У цьому реєстрі передбачено надання пільг залежно від категорій, до яких віднесено громадян. Таких категорій чотири. Загальний перелік пільг:

1) безкоштовне придбання ліків за рецептами лікарів;

2) безкоштовне позачергове зубопротезування;

3) щорічне медичне обслуговування;

4) переважне право залишення на роботі в разі звільнення працівників;

5) позачергове забезпечення житловою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

6) оплата займаної жилої площі в розмірі 50%;

7) позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності відповідних медичних показань або інвалідності І та II груп, а також за відсутності в особистому користуванні автомобіля);

8) першочергове придбання товарів підвищеного попиту;

9) вступ поза конкурсом до вищих навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів (статті 19—24).

Потерпілим дітям та їхнім батькам надаються такі компенсації:

1) повне державне забезпечення дітей до досягнення ними шкільного віку (7 років);

2) видача та оплата лікарняних листків з догляду за хворою дитиною віком до 14 років у розмірі 100%;

3) безоплатний проїзд на всіх видах транспорту (крім таксі) дітям і особі, яка супроводжує хвору дитину, з правом позачергового придбання квитків;

4) щорічна виплата трьох мінімальних заробітних плат на кожну дитину-інваліда;

5) надання додаткової жилої площі у вигляді кімнати для дитини, яка стала інвалідом внаслідок катастрофи та потребує особливого нагляду (ст. 30).

Основні положення статусу ветеранів війни, перелік їхніх пільг і гарантій визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 p.

Цей Закон закріплює основні завдання, систему законодавства і дію міжнародних договорів у регулюванні цього виду правовідносин, правовий статус ветеранів війни, гарантує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

До основних завдань Закону слід віднести: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організацію соціального та інших видів обслуговування; надання пільг, переваг і соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки та стану здоров'я тощо.

Щодо посилення захисту ветеранів війни, Законом установлено можливість застосування норм міжнародних договорів, в яких бере участь Україна.

Ветеранами війни, згідно із Законом, вважаються: учасники бойових дій; інваліди війни; учасники війни.

Учасниками бойових дій визнаються особи, які брали участь у виконанні бойових завдань із захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), в партизанських загонах і підпіллі та в інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час.

До інвалідів війни належать особи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, або захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та в інших формуваннях у період Великої Вітчизняної війни чи з участю в бойових діях у мирний час.

Учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також особи, передбачені цим Законом. Для забезпечення гідного рівня життєдіяльності учасників війни встановлено систему пільг, які складають усю сукупність соціальних гарантій з боку держави. До основних пільг слід віднести: безоплатне одержання ліків; знижку плати за житло та комунальні послуги; безоплатний проїзд у міському пасажирському транспорті (крім таксі); можливість щорічного санаторно-курортного лікування, медичного нагляду, обстеження; позачергове забезпечення житлом; одержання позики на індивідуальне житлове будівництво тощо.

Передбачено також окремі пільги для осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням у дію цього Закону, здійснюється з коштів державного та місцевих бюджетів.

Підприємства, установи, організації, де працювали ветерани війни, надають допомогу в організації та фінансуванні ритуальних послуг для поховання ветеранів.

Могили ветеранів є недоторканними та охороняються законом. Неповага до державних нагород, пам'ятників, обелісків, братніх могил, могил ветеранів війни карається законом.

Визначення основних засад державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку, формування в суспільстві гуманного шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття — завдання