Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

Держава гарантує кожному ветеранові праці та громадянинові похилого віку належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб і надання різних видів допомоги.

Згідно із Законом, громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними й особистими правами, закріпленими Конституцією України та іншими законодавчими актами. Дискримінація громадян похилого віку в усіх галузях соціально-правових відносин забороняється, а посадові особи, які порушують ці гарантії, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях, мають трудовий стаж і вийшли на пенсію.

Серед пільг, що надаються ветеранам праці, можуть бути: першочергове безоплатне зубопротезування; щорічне медичне обстеження; першочергове обслуговування в усіх медичних закладах; переважне право на забезпечення житлом і землею; переважне право на вступ до садівницьких товариств; переважне право на встановлення домашніх телефонів; звільнення від плати за землю; безкоштовний проїзд усіма видами міського транспорту (крім таксі).

Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної праці та повні кавалери ордена Трудової Слави.

Законом передбачено пільги, що на них мають право зазначені особи: надбавки до пенсій (200 відсотків від мінімальної пенсії); звільнення від усіх платежів до бюджету; першочергове безоплатне медичне обслуговування; безоплатне забезпечення ліками; безоплатне першочергове зубопротезування; безоплатне забезпечення путівкою до санаторію чи будинку відпочинку раз на рік; першочергове поліпшення житлових умов; безоплатний капітальний ремонт будинків (квартир), що перебувають у їхній власності; пільги на придбання акцій; безоплатний проїзд раз на рік (туди й назад) будь-яким міжміським транспортом (крім таксі); безоплатне користування міським транспортом; безплатні ритуальні послуги.

Як визначається в Законі, громадянами похилого віку є: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами. Для працівників похилого віку застосовується загальновстановлена тривалість робочого часу.

Підприємства, установи та організації зобов'язані постійно поліпшувати умови праці та виробничого середовища громадян похилого віку. Право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний трудовий стаж.

Громадянам похилого віку, які не мають права на трудову пенсію, встановлюється соціальна пенсія.

У Законі також передбачено види державної допомоги та пільги, що на них мають право громадяни похилого віку.

Ветеранам праці видаються посвідчення про право на пільги та нагрудні знаки.

Діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, надавати їм допомогу й підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними. З дітей, які ухиляються від виконання цих обов'язків, на підставі судового рішення утримуються аліменти.

Захист прав. свобод і законних інтересів громадян похи--лого віку забезпечується державою в судовому та іншому порядку, встановленому законом.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 p. встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми через надання державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, її прибутків, віку, стану здоров'я дітей тощо.

Передбачена цим Законом державна допомога спрямовується на соціальний захист сімей з дітьми.

Сім'ї мають право на державну допомогу з вагітності й пологів, за народження дитини, з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за хворою дитиною і за дитиною-інвалідом та в інших випадках і на умовах, передбачених цим Законом та іншими нормативними актами.

Існують різні види державної допомоги. Порядок призначення та виплати її сім'ям визначається Кабінетом Міністрів України.

Фінансується державна допомога з Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, державного й місцевих бюджетів та інших коштів.

Принциповим положенням Закону є те, що державна допомога сім'ям з дітьми не підлягає оподаткуванню.

Передбачено такі види державної допомоги:

1) допомога з вагітності й пологів виплачується жінкам протягом 72 днів до пологів і 56 днів після них і становить для працюючих 100 відсотків їхнього заробітку, для зареєстрованих як безробітні протягом понад 10 місяців одну мінімальну зарплату. Допомога сплачується за місцем роботи, а безробітним — органами соціального забезпечення за місцем проживання на підставі виданого в установленому порядку лікарняного листка;

2) одноразова допомога за народження дитини призначається й сплачується протягом шести місяців від дня народження дитини та становить чотири мінімальні зарплати на кожну народжену дитину;

3) допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця одному з батьків, що доглядає за дитиною, і становить одну мінімальну зарплату;

4) допомога матерям, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, призначається, якщо середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім'ї не перевищує трьох мінімальних зарплат і становить одну—дві мінімальні зарплати залежно від кількості дітей;

5) допомога з догляду за дитиною-інвалідом надається раз на місяць одному з непрацюючих працездатних батьків чи особі, яка їх заміщує, на підставі виданого в установленому порядку медичного висновку;

6) допомога з тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років надається працюючій особі на строк не більш як 14 днів у розмірі 60 — 100 відсотків доходу залежно від трудового стажу особи, яка здійснює догляд за дитиною;

7) допомога на дітей віком до 16 років призначається в розмірі 50 відсотків мінімальної зарплати на