Характеристика правовідносин, як цивільних правовідносин

План

1. Вступ. Загально-правова характеристика зобов”язань

Зобов”язання – це цивільні правовідносини. Зміст будь-яких цивільних правовідносин включає в себе суб”єктивне право (в зобов”язальних відносинах – право вимоги) і відповідний йому обов”язок, або, іншими словами, права та обов”язки на стороні кожного учасника правовідносин (наприклад, права та обов”язки продавця і покупця, підрядчика і замовника). Характер суспільних відносин, на регулювання яких спрямовуються зобов”язання, є досить широким. Форми зобов”язань набувають і нормальні відносини між суб”єктами цивільного права, які пов”язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг та ін., а також відносини, що виникають внаслідок ненормальних, недозволених дій (наприклад, заподіяння шкоди, безпідставне придбання або збереження майна).

У відповідності зі ст.4 Цивільного кодексу України цивільні права і обов”язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов”язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов”язки виникають не тільки з угод, адміністративних актів та інших юридичних фактів, але і внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Основою виникнення договірного зобов”язання є правомірний юридичний факт-договір. Основою ж виникнення позадоговірного зобов”язання є неправомірна юридична дія – цивільне правопорушення (делікт). Це, в свою чергу, обумовлює істотні відмінності між договірними і позадоговірними зобов”язаннями, бо правила, встановлені статтями 440-446 Цивільного кодексу України, не розповсюджують свою дію на випадки відшкодування збитків внаслідок невиконання зобов”язань, прийнятих на себе боржником за договором. Разом з тим, дія норм глави 40 Цивільного кодексу України розповсюджуються на всі випадки заподіяння майнової і немайнової (моральної) шкоди, пов”язаної з ушкодженням здоров”я або смертю потерпілого, незалежно від того, перебували потерпілий і заподіювач шкоди між собою в договірних відносинах.

Цивільно-правова відповідальність – установлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що виявляється в позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов”язків майнового характеру. Вона є однією з форм державного примусу, оскільки пов”язана з застосуванням санкцій манового характеру, спрямованих на відновлення порушених прав і стимулювання нормальних ринкових відносин, і полягає у стягненні неустойки, штрафу або пені.

Підставами для цивільно-правової відповідальності є: наявність майнової шкоди ( у грошовому виразі – майнових збитків); протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); вина; причинний зв”язок між збитком і протиправною поведінкою.

Тільки сукупність зазначених умов дає підставу для притягнення до цивільно-правової відповідальності Правознавство. За ред. Копєйчикова В.В. – К., 1998.

2. Загальні підстави відповідальності з заподіяння шкоди.

Суб”єктами деліктних зобов”язань можуть бути будь-які учасники цивільних правовідносин. Як і в інших цивільно-правових зобов”язаннях, їх називають кредитором і боржником.

Кредитор – це особа, якій заподіяно шкоду (потерпілий). Ним може бути будь-який громадянин України (дієздатний, недієздатний, неповнолітній, який не досяг 15 років), іноземець та особа без громадянства. Ним можу бути також організація незалежно від того, чи користується вона правами юридичної особи чи ні.

Боржник – це особа, яка відповідає за заподіяну шкоду. Як правило, нею є заподіювач шкоди. В деяких випадках, передбачених законодавством, боржником виступає не заподіювач шкоди, а особа, винна за поведінку заподіювача. Так, згідно зі статтєю 446 Цивільного кодексу України за шкоду заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність його батьки (усиновителі), опікун або навчальні, виховні чи лікувальні заклади, під наглядом яких перебував неповнолітній, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їхньої вини. При заподіянні шкоди недієздатною особою боржником є його опікун або організація, що зобов”язані здійснювати за ним нагляд (ст. 448 ЦК України).

Деліктне забов”язання – це правоохоронні відносини, в яких реалізується циваільна позадоговірна або деліктна відповідальність. Позадоговірній відповідальності властиві риси договірної відповідальності. Вона, як і договірна, - це завжди юридичний обов”язок примусового характеру, реалізація якого викликає у правопорушника негативні манові наслідки. Разом з тим позадоговірна відповідальність має свої особливості, що зумовлюють суб”єкт відповідальності, обсяг відповідальності, підстави звільнення від відповідальності.

Позадоговірна відповідальність настає за порушення юридичного обов”язку, що має абсолютний характер, входить в абсолютні правовідносини, змістом яких є необхідність утримуватися від порушення суб"єктивного права чи особистого блага. Його порушення щодо конкретного носія права породжує новий обов"язок замість невиконаного - відшкодувати завдану шкоду. Внаслідок цього позадоговірна відповідальність – це завжди новий юридичний обов”язок, який покладається на правопорушника замість невиконаного.

Як договірна відповідальність, так і позадоговірна за змістом є майновими. Проте форми їх вираження різні. Відповідно до ст. 453 Цивільного кодексу України зміст позадоговірної відповідальності становить відшкодування шкоди в натурі (надати річ того самого роду та якості) або повне відшкодування заподіяних збитків.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст.440 Цивільного кодексу України). Необхідні елементи складу такі: шкода, протиправна поведінка, причинний зв”язок між шкодою і протиправноюповедінкою, вина. Фактичною підставою є вчинення правопорушення.

Шкода – зменьшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом. Виступаючи як зменшення наявних майнових, особистих юлаг, шкода може бути майновою і моральною (немайновою). Майновою вважається шкода, яка має певну економічну цінність і виражається у грошах. Моральною є шкода, яка не має економічного змісту(моральні або фізичні страждання, що виникли в наслідок порушення особистих немайнових прав громадянина або організації чи їхніх майнових прав Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про сдову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03. 1995р.).

Відсутність майнової