шкоди виключає кваліфікацію поведінки як цивільного правопорушення. Майнова шкода, входячи до складу цивільного правопорушення, виконує функцію – її розмір визначає розмір цивільної відповідальності.
У випадку заподіяної шкоди майну вимоги про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди можуть бути заявлені власником цього майна або особою, яка хоча і не євласником, але володіє майном на підставі, передбаченій законом або договром.
На таких осбі згідно ст .48 Закону України “Про власність” поширюються положення закону щодо захисту права власності.
При вирішенні позовів колишніх власників або осіб, у володінні яких на законних підставах знаходилось майно, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, яке раніше знаходилось у їх власності чи володінні, слід виходити з того, чи зазнали вони в зв”язку з цим майнових витрат (провели витрати на виправлення пошкодженої речі, зменшили ціну речі при її відчуженні тощо) Судові преценденти, щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. За ред. Бринцева В.Д., - Х., 2000.
Разом зтим до складу правопорушення входить і моральна шкода (ст.4401 ЦК). Моральна шкода, на відміну від майнової, не визначає розмір її відшкодування, суд виносить рішення про відшкодування у грошовій або іншій матеріальній формі моральної шкоди.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру правопорушення, глибини моральних і психічних страждань потерпілого та інших негативних наслідків, але не менше п”яти мінімальних розмірів заробіної плати.
Протиправність поведінки – це невиконання юридичного обов”язку, встановленого нормою права. Юридичні обов”язки, ухилення від яких заборонено законом, виявляються у формі необхідності утримуватись від вчинення певних дій для невизначеного кола. Форми протиправної поведінки безпосередньо пов”язані з формами юридичних обов”язків:
необхідність вчиняти певні дії для конкретної особи (активний обов”язок)
необхідність утримуватися від вчинення дій, заборонених нормою права (пасивний обов”язок).
Протиправна дія це поведінка, що заборонена законом. Вольова дія (бездіяльність) особи завжди допускає наявність і відображається в тому чи іншому вчинку, який підпадає під правовий вплив. У разі протиправної бездіяльності особа не вчиняє дії, до якої вона зобов”язувалася нормою права. Протиправна дія (бездіяльність) особи характеризує зовнішню, очевидну сторону поведінки, що полягає у невиконанні юридичного обов”язку. Якщо протиправність дії полягає в тому, що особа вчиняє заборонені дії, то при бездіяльності особа не вчиняє дій, до яких вона нормативно зобов”зувалася.
Отже, відповідно до загальної заборони, що передана в ст. 440 ЦК України, першою формою протиправної поведінки буде свідома і вольова дія, яка завдала шкоди особі громадянина, його майну або майну організації.
Другою формою протиправної поведінки є протиправна бездіяльність, якій відповідає юридичний обов”язок в активній формі – обов”язок вчинити необхідні дії. Власне, для визначення бездіяльності протиправною необхідна спеціальна норма, що знаходиться поза ст.440 Цивільного кодексу України.
Бездіяльність визнається протиправною за умови, якщо в ній виявлені свідомість і воля особи. Коли особа внаслідок об”єктивних обставин не могла діяти, тоді упущена нею бездіяльність не була виявом її розуму та волі. При цьому вона не може бути визнана протиправною.
Чинне законодавство передбачає випадки, коли заподіяння шкоди вважається правомірним:
Здійснення прав і виконання обов”язку
Згода потерпілого на заподіяння йому шкоди
Виключається протиправність заподіяння шкоди дією, яка вчинена у стані необхідної оборони
Правомірними вважаються дії, якими завдано шкоди у стані крайньої необхідності.
Протиправність поведінки заподіювача шкоди є необхідною умовою деліктної відповідальності. У ст. 440 ЦК не міститься прямої згадки про протиправність поведінки заподіювача шкоди як необхідну умову деліктної відповідальності, але разом з тим, ця обставина підтверджується вказівкою на те, що шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. (ч. 3 ст. 440 Цивільного кодексу України).
Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, що суперечить правовим нормам. У деліктних зобов”язаннях протиправною є і така поведінка заподіювача шкоди, внаслідок якої порушуються абсолютні поравовідносини (право власності, право на життя, здоров”я та ін.). Чинне цивільне законодавство (ст. 440 ЦК України) встановлює принцип генерального делікту, внаслідок якого заподіяння шкоди призначається протиправним, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на нанесення шкоди, зокрема, якщо шкода особою заподіяна не в зв”язку із здійсненням суб”єктивного права або виконанням обов”язків.
Разом з тим, в законі встановлені обставини, що виключають протиправність. До них належать, зокрема, необхідна оборона (ст. 444 ЦК), крайня необхідність (ст.445 ЦК) і деякі інші.
Крайня необхідність, як і необхідна оборона, є здійснення права на захист, тобто правомірною дією. Однак на відміну від необхідної оборони, де шкода завдається посягаючому, при крайній необхідності шкода завдається особі, поведінка якої є правомірною. При крайній необхідності захист блага, якому загрожувала небезпека, здійснюється за рахунок порушення інтересів (заподіяння шкоди) особи, яка ніякого відношення до небезпеки, що виникла, не має. Враховуючи ситуацію, Цивільний кодекс України в ст. 445 покладає на заподіювача шкоди, поведінка якого є правомірною, обов”язок відшкодування шкоди. Якщо заподіювач діяв не в своїх інтересах, а в інтересах третіх осіб, то ст. 445 надає право суду покласти обов”язок відшкодування на третю особу чи звільнити від відшкодування шкоди повністю або частково як цю третю особу, так і того, хто заподіяв шкоду.
Згідно з ч.1 ст. 440-1 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Тому у випадках, коли встановлено, що відстуня вина заподіювача моральної шкоди, на нього не може бути покладено обов”язок по відшкодуванню моральної шкоди, якщо інше прямо не