Цьому положенню відповідають роз”ясненя Пленуму Верховного Суду України, дані у п. 10 постанови від 31.03.1995р. №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди про те, що в разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірними винними діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них; на осіб, які заподіяли шкоду спільно (взаємопов”язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром) покладається солідарна відповідальність по її відшкодування; при заподіянні особі моральної шкоди обов”язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб, незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона; відповідно до ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшено судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина) Судові преценденти, щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. За ред.Бринцева В.Д. – Х., 2000р..

Причинний зв”язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв”язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода – наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є необхідним наслідком його поведінки. Наприклад, при ушкодженні здоров”я необхідним є причинний зв”язок між протиправною поведінкою і ушкодженням здоров”я, між ушкодженням здоров”я і втратою працездатності. Встановлення причинного зв”язку між протиправною поведінкою і шкодою дає можливість визначити суб”єкта відповідальності та її межі, тобто особа несе відповідальність лише за ту шкоду, яка викликана її поведінкою.

Відповідальність за заподіяну протиправною поведінкою шкоду виникає при наявності вини особи, що заподіяла шкоду, крім випадків, прямо предбачених законом. Вина заподіювача шкоди, що підлягає відшкодуванню за правилами глави 40 Цивільного Кодексу , також як і вина особи, яка не виконала зобов”язання, або що виконала його неналежним чином (ст. 209 ЦК), передбачається.

Вина відповідно до функції, яку вона виконує у структурі правопорушення визначається як, психічне ставлення особи до вчинюваної нею протиправної дії чи бездіяльності та її можливих наслідків.

Вина поділяється на умисел і необережність. Для першої форми вини – умислу – характерним є усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки, передбачення негативних її наслідків, бажання такої поведінки або небажання, але свідоме її допущення.

Для другої форми вини – необережності – характерно, що особа, яка вчиняє правопорушення, передбачала можливість настання негативних наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості таких наслідків, хоч повинна була або могла їх передбачити. На відміну від кримінального законодавства, цивільне розрізняє просту і грубу необережність. При грубій необережності особа порушує елементарні правила поведінки, а тому ступінь шкідливих наслідків досить великий. При простій необережності, навпаки, протиправність полягає у порушенні складних правил, у зв”язку з чим ступінь передбачення наслідків досить малий.

3. Види зобов”язань, що виникають із заподіянням шкоди

3.1. Особливі випадки

Зупинимось спочатку на першій позиції цього списка. Організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними свої трудових (службових) обов”язків, незалежно від того, чи заподіяна шкода громадянам, що перебувають з даною організацією в трудових відносинах, або стороннім особам (як громадянам, так і організаціям) Цивільний кодекс України.

Суб”єктом відповідальності є організація, винними діями робітників якої заподіяно шкоду. Істотним є факт наявності трудових відносин між суб”єктом відповідальності та особою, що вчинила протиправні дії. У п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” вказується, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею в зв”язку з виконанням трудових (службових) обов”язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Протиправні, винні і такі, що заподіюють шкоду дії працівників, спричиняють відповідальність організації, якщо вони здійсненні при виконанні ними своїх трудових (службових) обов”язків.

Під виконання працівником своїх трудових (службових) обов”язків потрібно розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором або контрактом, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору, але доручається адміністрацією або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території організації, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода заподіяна працівником в робочий час, але діями, що не є службовими, організація відповідальность нести не буде.

Друге питання. Шкода заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов"язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах ( статті 440 і 441 Цивільного кодексу України), якщо інше не передбачено законом. За шкоду заподіяну такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку, встановленому законом Цивільний кодекс України. Положення ст.56 Конституції України про право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, не стосується прав і обов”язків сторін у трудових