правовідносинах, яким в Конституції України присвячена ст.43. Якщо відповідальність перед громадянами встановлена спеціальним законом, то необхідно застосовувати останній. Таким спеціальним законом є ст. 443 ЦК України.
Зазначений вид відповідальності регламентується спеціальною нормою, бо сама відповідальність настає при наявності спеціальних умов: 1. Незаконні дії заподіювача шкоди (організації або посадової особи при виконанні ними службових обов”язків), 2. Дана дія повинна бути вчинена виключно в галузі адімінстративного управління, 3.незаконні дії заподіювача шкоди мають володіти всіма ознаками генерального делікту( ст. 440 ЦК), 4. Форма дії може бути як усна, так і письмова, 5. Незаконні дії за своїм змістом можуть бути найрізноманітніші (незаконне рішення про вилучення земельної діялнки, незаконне затримання трудової книжки).
Остання стаття із спеціальних випадків. Шкода заподіяна громадянові внаслідок засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування взяття під варту як запобіжного заходу, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в порядку, встановленому законом Цивільний Кодекс України.
Відшкодування шкоди у цьому випаду може также регламентуватися наступними нормативно-правовими актами: Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994р., Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього сілдства, прокуратури і суду”, затверджене наказом Міністерства юстиції, від 4 березня 1996 року.
Як видно, стаття 443 ЦК України передбачає конкретний вид зобов”язання внаслідок заподіяння шкоди. Сфера застосування чітко визначена у статті, а саме:
незаконне засудження;
незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;
незаконне застосування взяття під варту як запобіжного заходу;
незаконний адміністративний арешт;
незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.
Наявність вини не вимагається, бо шкода відшкодовується незалежно від вини службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Види шкоди, що підлягають відшкодуванню громадянинові:
заробіток та інші грошові доходи, втрачені ним внаслідок незаконних дій;
майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки за ними, цінні папери та вісотки за ними, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, якого він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене у доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
штрафи, стягненні на виконання судового вироку, судові витрати, інші суми, сплачені громадянином внаслідок незаконних дій;
суми, сплачені громадянином за надання йому юридичної допомоги;
моральна шкода
Право на відшкодування заподіяної шкоди виникає з моменту вступу у законну силу виправдувального вироку, з дня винесення постанови про закриття кримінальної справи, в основу якої покладено реабілітуючи підстави (відсутність події злочину, відсутність у діяннях особи складу злочину або недоказовість участі громадянина у вчиненні злочину), чи припинення справи про адміністративне правопорушення.
3.2. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми і недієздатними
За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п”ятнадцяти років, відповідають батьки (усиновителі) або опікун, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їх вини.
Якщо неповнолітній, який не досяг п”ятнадцяти років, заподіє шкоду в той час, коли він перебував під наглядом учбового, виховного або лікувального закладу, вони несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини ст.446 Цивільного кодексу України.
Неповнолітній віком від п”ятнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за заподіяну ним шкоду на загальних підставах ( статті 440, 445, 450 Цивільного кодексу України).
У випадках, коли у неповнолітнього віком від п”ятнадцяти до вісімнадцяти років немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частині повинна бути відшкодована його батьками (усиновителями) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їх вини. Цей їх обов”язок припиняється по досягненні тим, хто заподіяв шкоду, повноліття, а також в разі, коли у нього до досягнення повноліття з”виться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди ст.447 Цивільного кодексу України.
За шкоду, заподіяну громадянином, визнаним недієздатним (ст.16 ЦК України), відповідає його опікун або організація, які зобов”язані здійснювати за ним нагляд, якщо доведуть, що шкода виникла не з їх вини (стаття 448 ЦК України). Громадянин, визнаний у встановленому законом порядку недієздатним, внаслідок душевної хвороби або недоумства (згідно статті 16 ЦК), не несе відповідальності за шкоду, заподіяну його діями. Після визнання його в судовому порядку недієздатним, громадянин відноситься до неделіктоздатних осіб.
Відповідальність вказаних в законі осіб настає при наявності загальних умов, передбачених ст. 440 ЦК України. Обов”язковою умовою їх відповідальності є вина, яка передбачається. Під виною опікуна або організації потрібно розуміти нездійснення ними контролю і нагляду за недієздатним в момент заподіяння шкоди.
3.3. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Класифікація категорій підвищеної небезпеки:
підвищенна небезпека для оточення – це діяльність, яка створює високий ступінь вірогідності заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди
діяльність, пов”язана з підвищеною небезпекою, - це діяльність з використання, транспортування, збереження предметів, речовин, яка не піддається безперервному і всеосяжному контролю людини
джерело підвищеної небезпеки – це будь-яка діяльність, у тому числі діяльність з використанням, транспортуванням, збереженням предметів матеріального світу (наприклад, техніки), яка створює високий ступінь вірогідності заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди через неможливість безперервного і всеосяжного контролю за нею людиною.
Ознаки джерела підвищеної небезпеки:
непідконтрольність відповідної діяльності безперервному і всеосяжному контролю з боку людини;
високий ступінь вірогідності заподіяння непедбаченої (випадкової) шкоди цією діяльністю.
Види джерел