Зміст та форми профілактики підліткової проституції

Зміст

Вступ

Підлітковий вік дівчини – це період статевого дозрівання, що закінчується статевою зрілістю, здатністю і спроможністю організму до дітородної функції. Явища акселерації, які стали об’єктивною реальністю кінця ХХ – початку ХХІ століття призводять до того, що період статевого дозрівання дівчат-підлітків відбувається сьогодні швидше, ніж у їхніх одноліток 20-30 років тому. Отже, на порядку денному стає питання узгодження біологічного та психологічного віку дівчини-підлітка, що є важливою умовою гармонійного розвитку особистості. Суперечність між ними може стати причиною виникнення конфліктних ситуацій, фрустраційних переживань, якщо ці явища накладатимуться на соціальну незахищеність дівчини-підлітка, що існує на загальному несприятливому тлі економічної кризи в Україні, звідси стає зрозумілим, що проблема профілактики порушень статево-рольової поведінки серед яких найнебезпечнішим явищем є підліткова проституція стає дуже актуальним.

Таким чином, актуальність теми полягає в необхідності дослідження факторів і передумов виникнення такого соціального зла, як підліткова проституція з одного боку, та розроблення як загальних педагогічних принципів, так і конкретних методологічних рекомендацій щодо його попередження і профілактики з іншого.

Мета дослідження. В якості мети дослідження автором була визначена необхідність дослідження таких питань:

- які соціальні, психологічні фактори та вікові особливості дівчат-підлітків сприяють розвиткові підліткової проституції;

- в чому полягає роль педагогів та інших фахівців (лікарів, психологів при профілактиці дитячої проституції;

- які конкретні методологічні прийоми можна рекомендувати і застосовувати при проведенні уроків та позакласних занять з цієї тематики.

Література. Загалом можна констатувати, що рівень дослідженості даної проблематики в спеціальній літературі є недостатнім. Однак, проблема профілактики порушень статево-рольової поведінки висвітлюється в оглядових працях щодо загального і статевого виховання підлітків (Каган В. Е. Воспитателю о сексологии. – М., 1991; Титаренко Т. М. Хлопчики і дівчатка: Психологічне становлення індивідуальності. – К., 1989 та ін.). В ході написання роботи були використані також спеціалізовані праці зі статевого виховання дівчини-підлітка (Гурлєва Т. С. Дівчинка-підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності. – К., 1997; Каган В. Е. Половое воспитание девочки в семье. – М., 1991; Седнєв В. В., Бабюк І. О. Соціальна робота з дівчатами-підлітками. – Донецьк, 1997), довідкова література (Жінка в Україні. – К., 1995; Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку / під ред. В. І. Довженко. – К., 1999 та ін.) а також статті у періодичних виданнях.

Структура роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Соціальне коріння та психологічні передумови підліткової проституції

Проституція – це спосіб матеріального існування за рахунок вступу у полові зносини за винагороду Звєрєва І. Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика. – К., 1998. – С. 92. . Підліткова та дитяча проституція являє собою надання послуг інтимного характеру неповнолітніми. Проституція як соціальний феномен існує, на сьогоднішній день, практично в усіх країнах за виключенням деяких теократичних країн (тобто країн з фундаменталістською релігійною, переважно ісламською, владою). На жаль, не позбавлена цього соціального зла й Україна, більше того в Україні як раз рельєфно виступають загрозливі тенденції поширення проституції, її омолодження, тобто втягування в орбіту секс-послуг неповнолітніх дівчат-підлітків. Існування й розповсюдження проституції взагалі і підліткової зокрема має певне соціальне коріння, яке в свою чергу обумовлюється значною кількістю об’єктивних і суб’єктивних факторів, що визначають незахищене, а часом й незадовільне становище жінки та молодої дівчини в суспільстві.

Дівчата й молоді жінки, які становлять більше 50 відсотків представників своєї вікової когорти, відчувають на собі тягар подвійних проблем — і молодіжних, і жіночих, зумовлених специфікою соціальних ролей і статусу, особливостями процесів інтеграції у суспільство. Це стосується не лише зазначеної категорії молоді України, але й усіх дівчат і молодих жінок, про що свідчить статистика та аналітичні матеріали. Зупинимося трохи докладніше на деяких даних, які визначають жіночі проблеми у світовому та національному контекстах.

Протягом 90-x років 3 млн. молодих жінок загинули через вагітність і пологи. Показник щорічної материнської смертності зріс за останнє десятиріччя на 100 тис. Це означає, що ми живемо в світі, де майже 600 тис. жінок щорічно вмирають у розквіті сил, залишаючи дітей, близьких. 15 млн. жінок, що лишаються живими, дістають травми, ускладнення, хвороби, пов'язані саме з вагітністю та пологами. Про згадані наслідки дуже часто не кажуть, але від них страждають. Іноді це мовчазне страждання продовжується протягом усього життя Адамсон П. Представить невозможно // Прогресс наций, 1996. – К., 1997. – С. 3. . Є підстави стверджувати, що проблеми, про які йде мова, мають тенденцію до поширення в Україні. «Аналіз рівня здоров'я дівчат-підлітків показав, що серед цієї групи зростає частота серцево-судинних захворювань, анемій, захворювань нирок і статевих органів. Щорічно в репродуктивний вік (статистично він визначається як 15 років) вступають 13 — 14 тис. дівчаток з тяжкою соматичною патологією, які потім під час вагітності, пологів формують групи високого ризику материнської і перинатальної смертності» Стан материнства та дитинства в Україні. – К., 1996. – С. 45. .

До наведеної статистики додамо ще один сумний показник: за кількістю офіційно зареєстрованих абортів Україна з розрахунку на 1000 жінок репродуктивного віку посідає одне з перших місць у світі ( у 1995 p. — понад 700 000 абортів, що приблизно в 1,5 рази більше, ніж пологів).