любить одного тебя), "ЛЕБЕДИ" (Любить его буду, если даже изменит), "CM" (Смерть мусорам, свобода — малолеткам) Там само. – С. 20. . Духовні потреби важких дівчат обмежені, інтереси примітивні. Вони прагнуть розваг, красивого життя, як правило, за рахунок сексуальних партнерів або сутенерів. Деякі вважають, якщо вони успішно вийдуть заміж, то зможуть вирішити всі життєві проблеми, не докладаючи зусиль для їх розв'язання сьогодні.
Більшість важких дівчат запальні, невитримані, вперті, егоцентричні. Їхній егоцентризм проявляється у висуванні себе, своєї особистості в центр загальної уваги, підкоренні і віднесенні на другий план усього того, що не стосується власного "Я".
Умовно можна виділити три групи “важких” дівчат Чередниченко В. И. Трудные дети и трудные взрослые. – М., 1992. – С. 91. :
Перша — це підлітки з відхиленнями у розумовій, друга — у психічній діяльності, третя — так звані "інваліди побуту" — педагогічно занедбані підлітки як продукт несприятливих умов сімейного та шкільного виховання. "Психологічний інфантилізм, примітивізм потягів, прихований чи явний егоцентризм, вузькогрупова спрямованість, несформованість колективістських устремлінь, домінування аморальних, антисуспільних поглядів, притаманних важким підліткам, є закономірним наслідком їх педагогічної занедбаності" Трудный подросток: причины и следствия. – К., 1985. – С. 163. . Внаслідок саме педагогічної занедбаності підлітки в абсолютній більшості випадків стають важкими (термін "педагогічно занедбаний" характеризує історію виховання підлітка, термін "важкий" говорить про результати такого виховання). Характеризує важкого підлітка негативна спрямованість до соціального досвіду і опір педагогічним впливам.
Важкі дівчата становлять основну групу ризику щодо потрапляння в тенета секс-бізнесу (хоча не виключені й інші варіанти: розпусні дії з боку однолітків, дорослих, крайня матеріальна нужденність, несподіване потрапляння до аморального середовища, наприклад, релігійної секти та ін.). В той же час становлення особистості саме “важкої” дівчини обумовлено не однією якою-небудь причиною, а цілим комплексом причин, тож говорячи про профілактику підліткової проституції слід підходити до цієї проблеми комплексно, тобто така профілактика повинна базуватися на комплексі педагогічних заходів щодо статевого виховання підлітків взагалі і дівчат-підлітків зокрема.
Розділ 2. Статеве виховання. Запобігання відхиленням у статево-рольовій поведінці
Статеве виховання є невід’ємною частиною морального виховання і пов'язано з низкою соціальних, педагогічних і спеціальних медичних проблем. Виховання всебічно і гармонійно розвинутої людської особистості розглядається як одна з найважливіших соціальних проблем, пов’язаних з браком, родиною і майбутнім поколінням.
Необхідність розвитку й удосконалювання змісту і методів морально-полового виховання має державне значення і знаходиться на стику проблем соціології, психології, соціальної психології, психології культури, етики, сексології, клінічної медицини і т.д. Кроник А. А., Кроник Е. А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: Психология значимых отношений. – М., 1989. – С. 11.
Важливою психогігієнічною задачею є попередження нервово-психічних і ряду соматичних розладів внаслідок недоліків статевого виховання. Методично правильно організована робота з роз’яснення відомостей про прояви статі (з урахуванням віку підлітків) запобігає виникненню у них шкідливих звичок, передчасного пробудження полового потягу, допомагає їм пристосуватися до наступаючого зрілості, полегшує й оптимізує пов'язані з нею переживання; не тільки формує нормальний розвиток дітородних функцій, але й розвиває почуття відповідальності у взаєминах з людьми протилежної статі, попереджає виникнення можливих конфліктів у майбутньому подружньому житті.
Статеве виховання повинне передбачати складний характер психосексуального розвитку і формування статі у людини.
На темпах статевого дозрівання яскраво відбивається акселерація, значення якої в цілому оцінюється суперечливо. У психосексуальному розвитку акселерація виявляється збільшенням розриву між формуванням статевої спроможності і настанням особистісної і соціальної зрілості. Соціальний статус більшості сучасних підлітків 15-16 років, що відповідають по фізичному і статевому розвитку 18-20 річним у 20-30-х роках ХХ сторіччя, залишився в кращому випадку незмінним. А поводження багатьох з них характеризується певною інфантильністю Седнєв В. В., Бабюк І. О. Соціальна робота з дівчатами-підлітками. – Донецьк, 1997. – С. 24. . Регламентовані дорослими відносини відстають у акселератів від рівня їхнього фізичного розвитку. Ця диспропорція, що характерна для розвитку суспільства в цілому, ставить складні проблеми перед молоддю, батьками і вихователями і повинна обов'язково враховуватися при проведень виховної і психогігієнічної роботи.
Якщо на усвідомлення анатомо-фізіологічних особливостей статі іде ряд років, то на освоєння психологічних черг жіночості, осягнення половою ролі потрібно значно більше часу. Поряд з роз’ясненнями, що формують у підлітка уявлення про свою статеву роль, істотну роль грає особистий приклад поводження у взаєминах дорослих Каган В. Е. Половое воспитание девочки в семье. – М., 1991. – С. 24. . Підліткам взагалі і дівчатам-підліткам зокрема значною мірою властиве некритичне сприйняття стандартів зовнішнього оточення, через це неприпустимим є вплив на формування особистості дівчини прикладів легковажної статевої поведінки дорослих. Саме приклади старших подруг, сестер чи навіть матерів в багатьох випадках штовхають дівчат на шлях продажу свого тіла Чередниченко В. И. Трудные дети и трудные взрослые. – М., 1992. – С. 33. .
Культурна, науково-технічна, соціальна революція в нашому суспільстві стрімко змінює межі між сімейними, соціальними і цивільними ролями статей, усталеними образами жінки і чоловіка. Стан фактичної рівноправності статей (біархат) є частиною загальних соціальних зрушень і пронизує економічні, соціальні, сімейні і сексуальні відносини людей. Біархатний переворот при всій його прогресивності несе із собою чимало труднощів, тому що потреби в нових відносинах між статями випереджають здатність до установлення, підтримки і розвитку цих нових відносин, котрі є хитливими і постійно коригуються життєвою практикою Исаев Д. Н., Каган В. Е. Половое воспитание дитей. – Л., 1988. –