Саме тому взаємна повага, соціалізація статевих відмінностей, дотримання етикету, розвиток гуманістичного змісту людських відносин мають особливо важливе значення у вихованні мужності і жіночності і впливають на долі наступних поколінь.

Нерідко статеве виховання розглядають як предмет, що не вимагає спеціальної уваги і доступний будь-якому дорослому, або дуже інтимний, котрий не можна обговорювати в широкому колі, особливо з чужими людьми. Донедавна відповідні матеріали і заходи були виключені зі шкільних програм. Потім з'явилася думка, що статеве виховання повинна проводити тільки школа й громадські організації. Тому важливою задачею соціального працівника в даний час є об’єднання зусиль батьків, школи, громадськості, засобів масової інформації як вихователів підлітків.

Статеве виховання дівчат повинне вестися в тісній взаємодії школи і сім’ї, адже не секрет, що відсутність розуміння і підтримки в сім’ї часто штовхає дівчат до сумнівних референтних груп, в яких панують асоціальні цінності і врешті решт може призвести до занять проституцією. Крім того, значну допомогу у профілактиці порушень статево-рольової поведінки дівчат значну допомогу можуть надати сторонні спеціалісти: лікарі та психологи.

Особливу допомогу вчителям і батькам у питаннях статевого виховання дівчаток можуть надати підліткові лікарі. У популярній формі вони можуть розповісти дівчаткам про особливості жіночого і чоловічого організму в різні вікові періоди, про вплив раннього і безладного статевого життя. Тільки лікар може роз’яснити специфіку статевого розвитку людини, яке виявляється в розриві періодів статевого й особистісного, соціального визрівання, і пов'язані з ним почуття хвилювання, переживання, зневіри внаслідок статевої близькості в підлітковому віці. Дівчатка повинні знати, що виношування плоду й пологи неповнолітніх часто супроводжуються і закінчуються різноманітними гінекологічними ускладненнями. До того ж молоденькій матері важко продовжувати навчання, і вона стає повністю матеріально залежною від своїх батьків. Якщо ж дівчинка виховувалась у неблагополучній сім'ї, то, народивши дитину, і вона обов'язково зіткнеться з матеріальними і побутовими проблемами, пов'язаними з відсутністю квартири, коштів на утримання себе і своєї дитини. Не дивно, що чимало саме таких "матерів" поповнюють ряди представниць “найдавнішої професії” не вирішуючи цим своїх проблем, а навпаки – створюючи нові, ще більш складні.

Дівчатка-підлітки мають знати, що статеві зв'язки в період статевого визрівання гальмують нормальний психосексуальний розвиток Тимощенко Л. Н. Воспитание старшеклассниц: Кн. для учителя. – М., 1990. – С. 55. . Крім того, сексуальні зв'язки з різними партнерами підвищують ризик зараження венеричними захворюваннями, в тому числі СНІДом. Щоб уберегти дівчат під неприємностей і страждань, з ними проводять індивідуальну і групову роз'яснювальну роботу, виховують стриманість, вміння володіти собою, обережність у стосунках, відповідальність за себе та майбутню дитину. Вчені-лікарі пропонують говорити з учнями про шкоду так званих "малих" вензахворювань (крім СНІДу, сифілісу, гонореї, трихомонозу) які входять у число хвороб, що передаються статевим шляхом. Такі захворювання перебігають безсимптомно і при зміні партнерів накопичуються, складають "букет" по 3—4 в однієї людини. Лікування їх неефективне, тому вони особливо поширені. При безладному статевому житті шанси захворіти на “малі” вензахворювання наближаються до 100%.

Невід'ємним елементом підліткової субкультури є спільні обговорення сексуальних проблем, сексуальні експерименти, розповідання сексуальних анекдотів, малюнки такого ж змісту. Це не патологія, бо служить своєрідним засобом угамування сексуального напруження, дає змогу "заземлити" хвилюючі еротичні переживання і розрядити їх сміхом Гурлєва Т. С. Дівчинка-підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності. – К., 1997. – С. 99. . Тут лікар може порадити дівчаткам завжди відчувати міру у прояві сексуальних інтересів, враховувати місце і оточення, пам'ятати про самовиховання й самовдосконалення. Не слід залякувати підлітків негативними наслідками мастурбації, петингу, а краще роз'яснити причини їх виникнення, їх тимчасовість і обов'язкову заміну їх природними стосунками між дівчиною й юнаком Каган В. Е. Воспитателю о сексологии. – М., 1991. – С. 173. .

Застерігаючи від раннього статевого життя, не треба бути категоричними або робити з цього трагедію, бо серед слухачок можуть бути й такі дівчата, які вже добре знають, що це таке. А ті з них, які вступили у статеву близькість через кохання, сприйматимуть упереджену інформацію дуже болісно, що може призвести до зниження самооцінки, страху бути розвінчаною, засудженою, звинуваченою в аморальності Гурлєва Т. С. Дівчинка-підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності. – К., 1997. – С. 99.. Навіть дівчата більш легковажної поведінки не насміляться після моралізування ставити питання з проблем статевого життя, його особливостей і наслідків, як би це їх не хвилювало, щоб їх не запідозрили у завеликій зацікавленості.

В одному із своїх інтерв'ю журналістам польський вчений-сексолог Вацлав Соколюке сказав, що "про проблеми сексу можна говорити так само, як про будь-які інші проблеми. Це такий же фрагмент знань про людину і про життя, як фізика, математика, біологія, література. Надання цих знань саме по собі не є моральним чи аморальним" Цит. за: Мусина М. Сейчас ли это уже? // Работница. – 1989. – № 4. – С. 34. . Він вважає: якщо дівчинка втратила цнотливість, це не повинно впливати на її оцінку, тим більше слугувати приводом для її засудження. Адже, як стверджує вчений, перший сексуальний контакт, який стався в результаті розумного і зрілого рішення партнерів,