— це природний перехід між черговими етапами сексуальної активності. Всі дослідження вказують, що більшість людей починають коїтальну активність (статеві контакти) до шлюбу, що слід розуміти як констатацію факту, а не аргумент. Вацлав Соколюке не вважає, що "секс в 16 років — це позитивно. Але створювати ще й додаткові жахи для підлітків... І якщо до мене приходить шістнадцятирічна дівчина і каже, що вона вже вступила в статеві стосунки зі своїм другом, я не в праві засуджувати її, адже тоді я просто не зможу їй допомогти. І якщо я замислююсь про моральний аспект її життя, — продовжує учений, — то з такої точки зору: чи чесна вона перед своїм партнером й насамперед перед самою собою? Я проти такого погляду, що існує секс моральний чи аморальний. Це тільки людина може бути моральною чи аморальною — вся її лінія поведінки. Я гадаю, щодо молодих людей треба абстрагуватися від конкретних аргументів, пов'язаних з їхнім юним віком" Цит. за: Мусина М. Сейчас ли это уже? // Работница. – 1989. – № 4. – С. 36-37. . Тож, застосовуючи це твердження до теми дослідження можна сказати, що статеві зносини неповнолітніх хоча й не є ідеальним способом зняття статевої напруженості, але аж ніяк не свідчать про аморальність дівчини і ні в якому разі не повинні бути приводом для навішування ярликів типу “розпуста”, “проституція” тощо. Педагог має тактовно допомогти у вирішенні проблеми, що постають перед дівчиною з початком статевого життя, а не лякати її “гріховністю” цього життя створюючи таким чином найнебезпечніші психологічні комплекси, які можуть викликати схильність до справді серйозних форм порушення статево-рольової поведінки, серед яких й підліткова проституція є цілком можливою.
У нелегкій справі виховання дівчаток вчителю, лікареві і батькам може допомогти шкільний психолог. Достатньою мірою володіючи знаннями і необхідними методиками, він може проаналізувати поведінку дівчинки, оцінити ефективність виховного впливу на неї, узагальнити одержаний матеріал, оформити на його; основі методичні рекомендації з групової та індивідуальної роботи. Дехто з дівчаток вже у 8—10 років прагне знати про статеве життя, засоби контрацепції. Спотворена, грубо і цинічно викладена інформація "зі сторони", передчасний власний досвід сексуальних зносин стають під час визначальними факторами порушення статево-рольової поведінки дівчини-підлітка, розчарування у цінностях кохання, цинічного розуміння любові лише як засобу досягнення матеріальних цілей. Такими є наслідки педагогіки невтручання чи напівзнань. За рекомендаціями психолога педагог, а також батьки можуть у доступній формі поговорити з дівчатками про культуру поведінки, дівочу честь і незайманість, статеве життя чоловіка та жінки.
У кожному конкретному випадку шкільний психолог виявляє причини відхилень у поведінці підлітків. Важливо виділити патопсихологічну природу відхилень, бо, як свідчать дослідження, деякі види психічних захворювань проявляються в шкільному віці у хуліганстві, різноманітних відхиленнях у поведінці. Деякі випадки, які зовні проявляються як важковиховуваність, по суті належать до медицини Титаренко Т. М. Хлопчики і дівчатка: Психологічне становлення індивідуальності. – К., 1989. – С. 21. .
Причини важковиховуваності психолог шукає шляхом з'ясування особливостей сімейного оточення, роботи школи, впливу "вулиці", неформальних груп. Психолог виявляє, як сама дівчинка ставиться до себе, своєї поведінки, свого оточення, до свого майбутнього.
У тому випадку, коли дівчинка порушує дисципліну в школі, пропускає заняття, втратила інтерес до навчання і набуття професії, не бере участі в суспільному житті, недоброзичлива в стосунках з ровесниками, а поділяє інтереси і вимоги асоціальної референтної групи, психолог може рекомендувати Гурлєва Т. С. Дівчинка-підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності. – К., 1997. – С. 102.:
1. Відділити дівчинку від ненадійного впливу сім'ї (бесіди з батьками, зробити попередження з допомогою дільничного інспектора, інспекції у справах неповнолітніх).
2. Встановити з підлітком довірливі, доброзичливі стосунки як самому класному керівникові, так і педагогічному колективу школи в цілому.
3. Створити умови для введення дівчинки у колектив з метою самоствердження, задоволення потреби у визнанні, повазі, визначити її роль і місце в колективних справах.
4. За допомогою колективу, групи однокласників допомогти дівчинці у навчанні, дати цікаве для неї суспільне корисне доручення. Це сприятиме підвищенню її поваги до себе, формуванню адекватної самооцінки.
5. Під час профорієнтаційної роботи надати їй можливість займатися улюбленою справою в позаурочний час (гурток, секція, клуб).
Необхідно допомогти дівчинці з'ясувати свої позитивні риси і під впливом авторитетної думки класного керівника, групи ровесників, батьків усвідомити і правильно оцінити свою поведінку, зробити відповідні висновки. У практику шкільного життя доцільно ширше впроваджувати обговорення описаних у пресі чи побачених у кіно випадків аморальності, загалом обмірковувати правильні шляхи виходу із складних і суперечливих ситуацій.
Вирішуючи кожний своє завдання, шкільний психолог і педагог мають працювати у тісному контакті. Але існують ситуації, коли психологу не має сенсу спиратися на вчителя, а слід самому вести з підлітком психопрофілактичну роботу. Це може бути в тому випадку, коли дівчинка відійшла від школи і основне своє життя проводить "на вулиці", з групою підлітків антисоціальної спрямованості. У деяких випадках психолог виступатиме як консультант чи партнер інспекції у справах неповнолітніх чи інших органів ранньої профілактики правопорушень серед підлітків, у деяких — як експерт при порушенні судової справи проти підлітка.
Розділ 3. Практичні методологічні підходи до профілактики підліткової проституції
Цілком зрозуміло, що, крім загальних побажань, учитель хоче почути конкретні поради, одержати реальний і дійовий "інструмент" вивчення ситуацій і надання допомоги дівчаткам. Що ж можна запропонувати?
Насамперед для орієнтації у своїх