Контрольна робота: Шляхи забезпечення інформаційної безпеки України

Шляхи забезпечення інформаційної безпеки

Ключовою проблемою інформаційної безпеки є оцінка відповідності існуючого в державі інформаційного простору потребам її громадян, попиту та пропозиції інформаційних послуг у наближених до користувачів місцях та в зручний для них час.

Історичний досвід свідчить, що країни, які не спромоглися своєчасно поповнити національний інформаційний простір більш ефективними технологіями, сповільнювали свій економічний розвиток. І навпаки, країни, що мали потужний інформаційний потенціал швидко відновлювали свою роль у світовому розподілі сфер впливу навіть після воєнних поразок. Тому наповнення національного інформаційного простору новітніми технологіями, що здатні істотно підвищити як адекватність віддзеркалення реальності, так і продуктивність інформаційної діяльності в суспільстві, є нагальною потребою, що у свою чергу визначає можливості захисту національних інтересів.

Характерною ознакою підходів до проблем інформаційної безпеки є наповнення цього поняття різним змістом, наслідком чого є різний зміст заходів щодо її забезпечення. В деяких випадках класифікація загроз інформаційній безпеці України носить яскраво виражений політизований характер - це виявилося в політичній ситуації в Україні наприкінці 2000 і першого півріччя 2001 рр. Одні й ті ж самі фактори та умови різні політичні сили розглядали як небезпечні, загрозливі, чи навпаки, як стабілізуючі.

Так, в ст.3 проекту Закону України “Про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України” визначено: “Інформаційна безпека України – це захищеність життєво важливих інтересів суспільства, держави та особи, за якої виключається заподіяння їм шкоди через неповноту, несвоєчасність і недостовірність інформації, через негативні наслідки функціонування інформаційних технологій або внаслідок поширення інформації, забороненої чи обмеженої для поширення законами України”.

У проекті “Концепції (Основах державної політики) інформаційної безпеки України” інформаційну безпеку розглядають як “стан захищеності національних інтересів України в інформаційній сфері, за якого не допускається (або зводиться до мінімуму) завдання шкоди особі, суспільству, державі …”. У цьому проекті запропоновано тотожні напрями, за якими може бути заподіяно шкоду, як і в проекті вище наведеного Закону.

Запропоновані поняття “інформаційна безпека України” не враховують світовий досвід, результати досліджень російських і вітчизняних учених і спеціалістів.

Наприклад, у “Доктрині інформаційної безпеки Російської Федерації” зміст поняття “інформаційна безпека” наповнюється широким розумінням. Про це свідчать визначення інтересів особистості, суспільства й держави (ст.1), загрози інформаційній безпеці (ст.2), особливості її забезпечення в різних сферах суспільного життя (ст.6), в тому числі в економіці, внутрішній та зовнішній політиці, в галузях науки й техніки, духовному житті, державних інформаційних та телекомунікаційних системах, обороні, правоохоронній та судовій системах, а також в умовах надзвичайних ситуацій. Російська “Доктрина” розглядає інформаційну безпеку економіки як ключову сферу забезпечення національної безпеки (ст.6).

Як відомо, інформаційна безпека, захист якої згідно ст.17 Конституції України, поряд із суверенітетом, територіальною цілісністю та економічною безпекою, є найважливішою функцією держави, досягається шляхом розробки та впровадження сучасних безпечних інформаційних технологій, побудовою функціонально повної національної інфраструктури, формуванням і розвитком інформаційних відносин тощо.

На підставі узагальнення відомих в Україні досліджень можна зробити висновок, що інформаційні загрози є реальними або потенційними, їх реалізують інші країни чи внутрішні соціально-політичні угруповання. Інформаційні впливи на життєво важливі сфери діяльності громадян, суспільства й держави створюються з метою нав'язування визначеної системи цінностей, поглядів і рішень, спрямованих на керування їхньою поведінкою для реалізації політичних і соціально-економічних трансформацій у бажаному напрямі.

Якщо не буде забезпечена інформаційна безпека в основних сферах життєдіяльності особи, суспільства і держави, спрямована на забезпечення прогресивного розвитку в зазначених вище сферах, а також захист всіх елементів інформаційного простору та свідомості і психіки індивіда і суспільства, то інформаційна загроза щодо недостовірності і несвоєчасності інформування, може діяти всупереч волі й бажанню суб'єктів України, іноді може використовуватися деякими соціально-політичними угрупованнями для певних інсинуацій.

Не пропонується створити в України систему інформаційної безпеки більш жорсткішу, ніж в розвинутих демократичних країнах, але самі ринкові умови, конкурентне середовище життєдіяльності особи, суспільства, держави, поява нових видів кримінальних злочинів - вимагають негайного вирішення питань захисту інтересів особи, суспільства, держави в інформаційній сфері на високому професійному рівні.

Доцільно законодавчо визначити інформаційну безпеку України як комплекс системних превентивних заходів із надання гарантій захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільству й державі від негативних інформаційних впливів в економіці, внутрішній і зовнішній політиці, в науково-технологічній, соціокультурній і оборонній сферах, системі державного управління, самостійного й незалежного розвитку всіх елементів національного інформаційного простору та забезпечення інформаційного суверенітету країни, захисту від маніпулювання інформацією і дезінформування та впливів на свідомість, підсвідомість і психіку як індивіда, так і суспільства в цілому, спроможність держави нейтралізувати чи послабити дію внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз.

Інформаційна війна

Поняття інформаційної війни перш за все відноситься до вирішення питання інформаційної безпеки країни. Останнім часом у пресі все частіше згадуються такі поняття, як "інформаційна війна" та "інформаційна боротьба".

Існує багато визначень "інформаційної війни", в яких вона тлумачиться як комплекс заходів і операцій, здійснюваних у конфліктних ситуаціях, коли інформація є водночас зброєю, ресурсом і ціллю. Тобто це, по суті, війна за знання, пошук відповідей на питання: що, де, коли, чому і наскільки надійними окремо узяте суспільство або армія вважають свої знання про себе і своїх супротивників. Інформаційна війна може вестися як у воєнний, так і в мирний час.

Можна у такий спосіб згрупувати види інформаційної зброї, використовуваної в інформаційній війні:

- засоби пропагандистсько-психологічного впливу (через пресу, телебачення, радіо, Інтернет, інші канали);

-