- засоби психологічного впливу (голографічні зображення в атмосфері, синтезатори голосів відомих лідерів, "вірус-вбивця" ° 666 та ін.);

- психотронна зброя (методи парапсихології та біоенергоінформатики, програмування поведінки (зомбіювання) особистості тощо);

- засоби, засновані на впливі полів різної природи (радіоелектронне придушення, акустична зброя, електромагнітні ураження, засновані на випромінюванні хвиль різної довжини тощо).

Закономірним є питання про те, якою мірою реальна і наскільки загрожує національним інтересам інформаційна війна. Принадність використання методів і способів ведення інформаційної війни для забезпечення національних інтересів обумовлена можливістю її ведення в мирний час, економічною вигідністю, скритістю, у тому числі і безпосередніх ініціаторів війни. Досить звернути увагу на такі офіційні документи, як "Стратегія національної безпеки США на 1994 і 1996 рр.", "Національна військова стратегія Сполучених Штатів Америки, 1995 р.", у яких способи і методи ведення інформаційної війни розглядаються як один з найбільш ефективних засобів забезпечення національних інтересів США в різних регіонах світу. Україна, в силу її геополітичного розташування, є об'єктом інтересів багатьох розвинутих держав, що обумовлює велику вірогідність втягування її в інформаційну війну.

Враховуючи вищесказане, головною інформаційною загрозою національній безпеці України слід вважати загрозу інформаційного впливу іншої сторони на свідомість, підсвідомість, інформаційні ресурси та інфосферу машинно-технічних систем нав'язування особистості, суспільству, державі бажаної (для іншої сторони) системи цінностей, поглядів, інтересів, рішень у життєво важливих сферах суспільної і державної діяльності, керування їхньою поведінкою і розвитком у бажаному для іншої сторони напрямі. Власне, це є загрозою суверенітетові України в життєво важливих сферах суспільної і державної діяльності, що реалізовується на інформаційному рівні.

Інформаційна боротьба

Метою інформаційної боротьби є забезпечення переваги у вирішенні певних завдань однієї сторони над іншою за рахунок досягнення вищості на інформаційному рівні. Цієї мети можна досягти різними шляхами.

1. Цілеспрямоване добування інформації про поточну ситуацію з жорсткими вимогами щодо її своєчасності, якості, обсягу, повноти і темпів оновлення, оцінка на основі цієї інформації політичної (військово-політичної, військової, економічної, екологічної та ін.) ситуації. Вирішення цього комплексу завдань ускладнюється тим, що воно здійснюється в умовах інформаційної протидії. При цьому інформація, що аналізується, відзначається непевністю об'єктивного і суб'єктивного характеру, неповнотою щодо одних аспектів і надмірністю щодо інших, суперечливістю, наявністю частково зруйнованої та спотвореної інформації, у тому числі і дезінформації.

2. Цілеспрямований і комплексний вплив на свідомість, інформаційні ресурси країни на всіх етапах їхнього виробництва, поширення і використання, а також на інфосферу машинно-технічних систем протиборчої (конкуруючої) сторони з метою нав'язування "бажаних" рішень і "керування поведінкою". При цьому особливої важливості набуває не стільки руйнівна, скільки цілеспрямована впливова дія щодо спотворення змісту інформації для забезпечення своїх інтересів у різних сферах діяльності особистості, суспільства, держави. У цьому контексті особливої значущості набуває можливість використання інформації (інформаційних потоків) як ефективного засобу формування позитивного іміджу України на міжнародній арені та можливість зняття політичної, економічної, соціальної, військово-політичної, особливо ж військової напруженості у взаємовідносинах з іншими країнами, а також у різних регіонах держави.

3. Захист власних інформаційних ресурсів та інфосфери машинно-технічних систем од впливу на них протиборчої сторони. Нітрохи не применшуючи важливості вирішення завдань технічного захисту інформації, спрямованої в основному на забезпечення її конфіденційності, хочу підкреслити особливу значимість захищеності змісту інформації від навмисного його спотворення або зміни, в тому числі і механізмів виявлення дезінформації. До цього ж комплексу входять також і завдання відновлення цілісності змісту частково зруйнованої або перекрученої текстової природомовної інформації.

Отже, з урахуванням усього сказаного можна зробити висновок про те, що соціальними об'єктами інформаційної боротьби є індивід (особистість), соціальні групи, суспільство, держава. А якщо точніше - свідомість і підсвідомість індивіда насамперед, колективна свідомість, а також інформаційні ресурси та інфосфера машинно-технічних систем.

Використана література:

1. Лопатин В. Н. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство/ Санкт-Петербургский университет МВД России. – СПб: Фонд “Университет, 2000. – С.347-348. – 428с.;

2. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України. Аналітична доповідь УЦЕПД

3. Національна безпека України 1994-1996рр.:Наукові доповіді НІСД/ Редкол.: Бєлов О. Ф. (голова) та інш. –(Сер. “Загальноінститутські доповіді”). – К: НІСД, 1997. – 200с.