Робота на тему:
“Соціальне забезпечення інвалідів”
ПЛАН
Вступ
Відповідно до діючого законодавства інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод. Ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».
Основною гарантією соціального захисту інвалідів є їх право на пенсійне забезпечення у зв’язку із інвалідністю.
Право громадян на пенсійне забезпечення закріплено в Конституції України поряд з іншими важливими правами. Ви-плата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України. Він є самостійною фіпансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими за-лежно від небезпечності, шкідливості робіт та інших умов пра-ці, а також за рахунок страхових внесків громадян, які зай-маються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету.
Поряд з державним пенсійним забезпеченням трудящі мають право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для її виплати в системі Укрдержстраху є Страховий фонд, який складається на 50 про-центів з особистих внесків трудящих і на 50 процентів — з коштів державного бюджету.
Основним законодавчим актом, який регулює порядок при-значення пенсій, є Закон України «Про пенсійне забезпечен-ня», прийнятий Верховною Радою України 5 листопада 1991 року. Відповідно до нього призначаються трудові і соці-альні пенсії. В спою чергу трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
1. Пенсії по інвалідності
До трудових пенсій належать і пенсії по інвалідності. Во-ни призначаються в разі настання інвалідності, яка спричи-нила повну або часткову втрату здоров'я. Залежно від ступе-ня втрати працездатності інваліди поділяються на три групи. Основою для встановлення 1 групи інвалідності є порушення функцій організму, при якому інвалід не може самостійно се-бе обслуговувати і потребує стороннього постійного догляду. Інвалідність II групи має місце при значно виражених пору-шеннях функцій організму, які не визначають разом з тим необхідності в сторонній постійній допомозі, але приводять до повної втрати працездатності або до такого стану, коли окре-мі види робіт можуть виконуватись лише в спеціально ство-рених умовах. Інвалідність III групи означає значне зниження працездатності внаслідок порушення функцій організму, обу-мовленого хронічними захворюваннями чи анатомічними де-фектами. Ця група інвалідності встановлюється, наприклад, при необхідності перевести працівника за станом здоров'я на роботу, яка потребує більш низької кваліфікації.
2. Причини інвалідності
Право на пенсію по інвалідності залежить і від причини інвалідності. Причинами інвалідності можуть бути: трудове каліцтво або професійне захворювання; загальне захворюван-ня (в тому числі каліцтво, не пов'язане з роботою, інвалід-ність з дитинства).
Причини і групи інвалідності, а також час настання інва-лідності встановлюються органами медико-соціальної експер-тизи, що діють на підставі Положення про них, затверджува-ного Кабінетом Міністрів України.
Причина інвалідності — «загальне захворювання» встанов-люється при настанні інвалідності під час роботи (навчання) або після залишення роботи (навчання) в тому випадку, коли захворювання чи травма (каліцтво), що обумовили інвалід-ність, прямо не залежать від професійного захворювання травми на виробництві, захворювання (поранення, контузії) під час перебування на військовій службі. Інвалідність особи вважається такою, що настала внаслідок загального захворювання, якщо вона встановлена після досягнення 16 років (учнями— 18 років), але до початку трудової діяльності.
Причина інвалідності — «професійне захворювання» встановлюється, коли інвалідність настала внаслідок захворювання, викликаного впливом професійних шкідливостей, від, повідних даній професії або умовам праці, характерним для того чи іншого виробництва. Професійне захворювання як причина інвалідності встановлюється на підставі Списку професійних захворювань, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Інвалідність внаслідок трудового каліцтва вважається та-кою, якщо нещасний випадок, який викликав інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння):
при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні яких-небудь дій в ін-тересах підприємства або організації, хоча б і без спеціально-го доручення;
по дорозі на роботу чи з роботи;
на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені пе-рерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу і т. п. перед початком або після закінчення роботи;
поблизу підприємства, організації або іншого місця робо-ти протягом робочого часу (включаючи і встановлені перер-ви), якщо перебування там не суперечило правилам внутріш-нього трудового розпорядку;
при виконанні державних або громадських обов'язків;
при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охо-роні державної, колективної та індивідуальної власності, а та-кож по охороні правопорядку (стаття 26 Закону про пенсії).
Інколи має юридичне значення час настання інвалідності внаслідок загального захворювання. В таких випадках орга-ни медико-соціальної експертизи в рішенні про встановлення інвалідності поряд з групою і причиною вказують і час її на-стання. Інвалідність з дитинства встановлюється, зокрема, то-ді, коли вона настала до досягнення 16 років, а в учнів —до 18 років.
3. Строки встановлення інвалідності
Органи медико-соціальної експертизи проводять Інвалідів І групи один раз в два роки, а інвалідів III груп - один раз в рік. Деяким категоріям інвалідів по інвалідності може встановлюватись без зазначення строку переогляду. Так, група інвалідності встановлюється безстроково: інваліди, у яких строк переогляду настає після досягнення чоловіками 60 років, жінками — 55 років; інвалідам І і II груп, яким за останні 15 років група інвалідності не змі-нювалась; чоловікам після досягнення 55 років, жінкам — 50 років, яким останні 5 років перед досягненням цього віку безперервно встановлювалась І група Інвалідності; інвалідам Вітчизняної війни І і II групи і особам, які прирівняні до них, незалежно від віку
