Митне регулювання

Зміст

1. Митне регулювання

До головних міжнародних інститутів митного регулювання належать:

ГАТТ (Генеральна угода про тарифи та торгівлю). Основні її принципи - багатосторонність зовнішньої торгівлі; застосування загального режиму найбільшого сприяння; зниження митних тари-фів та інших обмежень; взаємність поступок; ведення зовнішньої торгівлі на приватноправовій основі.

ВТО (Всесвітня торгова організація), її головна мета - сприяння розвитку торгівлі як засобу економічного зростання та розвитку; вдосконалення технології.

КТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) - спеціалі-зована організація ООН, яка займається всією сукупністю питань сприяння розвитку міжнародної торгівлі на рівноправній і взаємови-гідній основі. Головні функції Конференції: заохочення до міжнародної торгів-лі, особливо з погляду прискорення економічного розвитку; встанов-лення принципів і політики, що стосуються міжнародної торгівлі і відповідних проблем економічного розвитку; розгляд і сприяння координації діяльності інших установ у рамках системи ООН у галузі міжнародної торгівлі відповідних проблем економічного роз-витку; ведення переговорів і затвердження багатосторонніх право-вих актів у сфері торгівлі (у співпраці з компетентними організація-ми ООН); узгодження політики уряду та регіональних економічних угруповань у сфері торгівлі та пов'язаного з нею розвитку.

У сучасних умовах на світовому ринку існує декілька видів митних угруповань. Митний союз - це угода двох чи кількох країн про відміну митних кордонів між ними. Територія держав, котрі входять у митний союз, є єдиною митною зоною, яка має загальний митний тариф. Зона вільної торгівлі також передбачає відміну мит-них кордонів між державами, які уклали угоду про її створення, але, на відміну від митного союзу, країни-учасниці зони не створюють, єдиного загального митного тарифу по відношенню до країн, що не беруть участі у цій угоді.

Кожна країна має свою національну структуру тарифу. Протя-гом багатьох років держави намагалися уніфікувати митні тарифи. До певної уніфікації тарифів спонукали численні багатосторонні угоди, укладені після другої світової війни (ГАТТ (Генеральна Асамблея з торгівлі і тарифів), ЄЕС (Європейська економічна спів-дружність), НАФТА (Північно-Американська угода про вільну торгів-лю) тощо), які вимагали співставлення тарифів різних країн. У 1950 р. у Брюсселі була підписана конвенція про уніфікацію номен-клатури митних тарифів і створена т.зв. брюссельська схема митного тарифу. За цією схемою в основу покладено поділ товарів за вироб-ничим принципом. Товари, які належать до певної галузі виробництва, починаючи зі сировини і закінчуючи готовим продуктом, об'єд-нані в один розділ. Відповідно до цієї схеми на нині встановлені митні тарифи Англії, Франції, Німеччини, Італії та інших західноєвро-пейських країн, а також митні тарифи багатьох країн, що розвивають-ся.

Рівень митних ставок, як правило, зростає з підвищенням ступе-ня обробки, науко- та техноємкості: сировина обкладається низьким митом або взагалі не обкладається ним, за техноємкі ж, готові товари та послуги стягується високе мито.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та Митним Кодексом.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

5) системності;

6) ефективності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

8) гласності та прозорості.

Найважливішою складовою економічного методу регулювання зовнішньоекономічних відносин є мита, а їхнє використання як регулятор ринку називається тарифним регулюванням. Крім мита до цих інструментів відносяться податки (ПДВ, акцизи й ін.) і митні збори. З іншого боку регулятором ринку є адміністративні методи, тобто державні правила, нормативи, заборони і т.д. за допомогою яких держава безпосередньо впливає на учасників ЗЕД.

Митний тариф - є інструментом торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку товарів країни при його взаємозв'язку зі світовим ринком, а також правила стягнення мита з товарів при їх переміщенні через митний кордон країни.

Митний тариф України – звід митних ставок, застосовуваних до товарів, які переміщуються через митний кордон і систематизованих відповідно до Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності Співдружності Незалежних Держав (ТН ЗЕД СНД).

Основними цілями митного тарифу є:

раціоналізація товарної структури ввозу товарів до України;

підтримка раціонального співвідношення вивозу і ввозу товарів, валютних доходів і витрат