Мораль формується в духовній сфері життя суспільства, не інституалізована, тобто не зв'язана зі структурною організацією суспільства і не віддільна від суспільної свідомості. Норми моралі спираються на представлення, що складаються у свідомості суспільства, про добро і зло, честь, достоїнство, порядність і т. ін., що створюються філософією, релігією, мистецтвом у процесі етичного осмислення світу.

При розгляді форм фіксації правових і моральних норм звертають на себе увагу різні форми їхнього існування. Правові норми як інституціональні регулятори закріплені в строго визначених документальних формах (нормативні акти, судові рішення, нормативні договори і т.д. ). Способи їхньої фіксації повинні відповідати строго установленим вимогам з позицій і характеру текстів і їхніх атрибутів. Досить конкретне і коло суб'єктів, що формують юридичні тексти, що містять норми права (органи правосуддя, законодавчі органи, суб'єкти договірних відносин і т.д. ). Зрозуміло, різного роду висловлення, що претендують на статус правових, можуть міститися й в інших текстах - філософських, наукових, літературних. Однак незалежно від їх культурної і соціальної значимості, впливу на суспільну свідомість і інші фактори юридичного статусу вони не мають.

Моральні ж норми містяться в суспільній (масовій) свідомості й існують у виді принципів, понять, ідей, оцінок і т.п. Відповідно немає яких-небудь особливих вимог до їх форми, текстам із приводу моралі. Тут важливо підкреслити, що такого роду тексти створюються саме "із приводу" моралі, а не містять моральних норм, тому що останні по своїй природі можуть не мати текстуального закріплення, документального характеру.

Регулятивний вплив права на суспільні відносини здійснюється через особливий механізм правового регулювання, що забезпечує переклад загальних правил у конкретні юридичні права й обов'язки суб'єктів. Ці права й обов'язки досить чітко визначені в плані можливих і належних дій, тобто конкретних варіантів поведінки суб'єктів. На противагу цьому моральні норми виражені в безособовій повинності і впливають шляхом формування внутрішніх регуляторів особистості: цінностей, мотивів, установок і т.п. Іншими словами, суть дії моральних норм складається у формуванні загальних принципів, внутрішніх переконань і установок бажаної поведінки (будь ввічливий і ін.). Це означає, що регулятивного впливу моральні норми не мають, на відміну від норм правових, заздалегідь установлених способів поведінкової реалізації Алексеев С. С., и др. Теория государства и права. М., 1998.-с.216.

Тут автор хотів би не зовсім погодитись із шановним С. Алексєєвим. В багатьох суспільствах раніше, та й сьогодні подекуди моральні норми мали і мають значний регулюючий вплив. Так в Японії і по сьогодні вплив норм моралі в бізнесі, у відношенні до колег по роботі є значним. І бізнесмен який веде себе аморально може при цьому і не порушувати норм права, але колеги по бізнесу, партнери швидко “врегулюють” такого горе бізнесмена. З ним перестануть співпрацювати, укладати угоди. Таким чином регулюючий вплив норм моралі там є значним навіть поза правового регулювання.

Специфіку способів і методів забезпечення юридичних норм традиційно вбачають у їхньому зв'язку з державним примусом, функціонуванням особливих інститутів держави і суспільства. При цьому державний примус актуалізується і як дійсність, тобто застосування мір владного характеру, і як можливість, тобто погроза такого застосування. Важливо підкреслити, що державний примус є способом забезпечення юридичних норм, а не просто сваволею влади, оскільки здійснюється тільки спеціальними суб'єктами й у рамках установлених законом процедур.

Мораль не має подібних спеціальних механізмів і процедур, а забезпечується впливом суспільної думки, масовим прикладом, представленим у виді відповідних переконань, цінностей, понять про справедливість, борг, честь, совість і т.д. Гегель вважав, що суспільна думка містить принцип справедливості "у формі здорового глузду людей".

Взаємодія права і моралі досить складна. Зрозуміло, у сучасному цивілізованому суспільстві право підтримується суспільною свідомістю, життя “по закону” входить у число його моральних цінностей. Більш того, прийнято говорити про загальнолюдські цінності (життя, свобода, рівність і т.д.), що і закріплені як моральні принципи, і представлені в міжнародному і національному юридичних актах як права людини. Отже, можна стверджувати, що дані цінності є конституйованими і для моральної, і для правової системи, принаймні в країнах європейської культурної традиції.

Разом з тим у плані змісту моральні норми в суспільстві далеко не однозначні. Це зв'язано з існуванням так називаної групової моралі, тобто системи моральних цінностей і норм якої-небудь соціальної групи, шару і т.д. , що може далеко не цілком збігатися із суспільною мораллю.

Так, ми говоримо про антисоціальну мораль кримінальних шарів суспільства, де в наявності не просто аморальне, протиправне поводження конкретних суб'єктів, а групова мораль особливого типу, що вступає в конфлікт із суспільною мораллю.

Більш складною є колізія правових і моральних норм у суспільствах, що знаходяться в стані підвищеної соціальної динаміки, що переживають реформи різного роду. У цих випадках неминуче часткове руйнування суспільної моралі і правової системи суспільства ( що залежить від ступеня кардинальності реформ, що проходять), сполучене зі зміною їхнього типу. Однак перехід до нової моралі здійснюється, як правило, повільніше, ніж модернізація правових інститутів і юридичних структур. Інакше кажучи, між юридичними і моральними нормами виникає деяке "історичне розбалансування", що неминуче породжує їхні колізії. Правда, у порівнянні з асоціальною груповою мораллю вони менш глибокі, але зате більш масштабні.

Прикладом подібної колізії може служити сучасна ситуація з приватною власністю в Україні.