злочину не вказується у диспозиції кримінального закону, він може мати важливе значення при встановленні складу злочину та форми вини. Наприклад, такі злочини, як крадіжка, одержання хабара, вчиняються з корисливих мотивів, хоча вони і не зазначені у відповідних статтях КК. Неуважне ставлення до встановлення мотиву злочину нерідко призводить до помилкової кваліфікації злочину. Так, у справі М. судова колегія в кримінальних справах ВСУ у своїй ухвалі вказала, що суд першої інстан-. ції допустив помилку при встановленні мотиву злочину і невірно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст.206. Зібрані ж судом матеріали справи свідчили про те, що М. вчинив злочин не з хуліганських мотивів, а з помсти за нанесену йому образу потерпілими П. і Ф. У зв'язку з цим колегія перекваліфікувала дії М. з ч. 2 ст.206 на ст.102 і ч. 2 ст.106 КК 1960р.
Мета злочину - це бажання особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків. Вона е характерною для злочинів, що вчиняються з прямим умислом. Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винний і бажав їх настання, можливо лише при ретельному аналізі складу вчиненого злочину і виявленні його елементів і всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину. Так, М. був засуджений за п."б" ст.93 за вбивство з хуліганських мотивів свого тестя Л. Проте належний аналіз всіх обставин справи, зроблений судовою колегією ВСУ, привів до висновку, що М. не ставив за мету вчинити вбивство Л., а заподіяв йому тілесне ушкодження, яке викликало гостру втрату крові, внаслідок чого сталася смерть. Враховуючи це, колегія змінила вирок суду щодо М., визнавши його винним у вчинені умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, і перекваліфікувала його дії з п."б" ст.93 на ч. 3 ст.101 КК 1960 p. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка.- К.: А.С.К., 2002.- с. 31-32.
Мета - обов'язкова ознака складу злочину лише тоді, коли вона прямо передбачена у диспозиції кримінального закону. Це означає, що відповідальність за таким законом настає лише за такі дії, які вчиняються із вказаною в ньому метою. Наприклад, згідно зі ст.443 посягання на життя представника іноземної держави визнається злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, коли воно вчинене з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень. Разом з тим встановлення мети, як ознаки суб'єктивної сторони діяння, необхідно в усіх випадках вчинення умисного злочину, що дозволить виявити його причини, а також визначити вид і міру покарання.
До різновиду прямого умислу теорія кримінального права відносить визначений, невизначений та альтернативний умисли.
Визначений умисел характеризується наявністю у винного бажання досягти конкретного злочинного наслідку, наприклад, заподіяти тяжке тілесне ушкодження, одержати хабара, викрасти чуже майно.
Невизначеним є умисел, при якому винний передбачав суспільно небезпечні наслідки лише у загальних рисах, а не в індивідуально визначеному вигляді. Так, при нанесенні сильного удару особа усвідомлює, що завдає потерпілому тілесне ушкодження, не знаючи, яким воно буде: тяжким, середньої тяжкості чи легким. У цьому випадку така особа відповідає за тілесне ушкодження, яке вона фактично заподіяла.
Альтернативний умисел має місце тоді, коли особа передбачає і бажає настання одного із кількох можливих злочинних наслідків (наприклад, смерті або тяжкого тілесного ушкодження). Винна особа в такому випадку буде відповідати за той наслідок, який настав фактично.
З урахуванням емоційної сторони вчиненого злочину і умов формування умислу в теорії кримінального права розрізняють заздалегідь обдуманий,
раптовий та афектований умисли Клименко В. А., Коробенко В. М., Мельник М. І., Осадчий В. І., Останін В. О. Кримінальне право в питаннях і відповідях: (Посібник для підготовки до іспитів) / Я.Ю. Кондратьєв (ред.). — К. : Правові джерела, 1999. — с. 89-90..
Заздалегідь обдуманий умисел характеризується тим, що:
1) він виникає у винного за певний час до початку вчинення злочину;
2) завчасно обдумані найбільш важливі дії і умови, які будуть мати значення для успішного здійснення злочинного наміру.
Раптовий умисел виникає безпосередньо перед самим початком вчинення злочину. Інакше кажучи, винний здійснює свій злочинний намір у момент виникнення умислу.
Окремим видом раптового умислу є афектований умисел, тобто такий, що виникає під час сильного душевного хвилювання (афекту) раптово, під впливом тих чи інших особливих обставин, найчастіше внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого.
Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, є обставиною, що пом'якшує покарання (п.7 ч. 1 ст.66), а у деяких випадках - вирішальною ознакою спеціального складу злочину (ст.ст.116 і 123).
Розглянуті види умислу впливають або на кваліфікацію злочину, або на ступінь його суспільної небезпечності, і тому повинні враховуватися при призначенні покарання.
Список використаної літератури
Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 240 с.
Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Беньківський В. О., Кобзаренко П. В., Лихова С. Я. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. / П.С. Матишевський (ред.). К. : Юрінком Інтер, 2000. — 506 с.
Бородин С.В. Российское уголовное пра-во. Общая часть. — М, 1997. — 390 с.
Клименко В. А., Коробенко В. М., Мельник М. І., Осадчий В. І., Останін В. О. Кримінальне право в