.
Працівникам міліції та членам їх сімей відповідно до Закону "Про міліцію" від 20 грудня 1990 p. надається 50-відсоткове зниження щодо оплати за житлову площу та комунальні послуги, паливо; тим, хто використовує особистий транспорт у службових цілях, виплачується грошова компенсація; надається право на отримання кредитів на індивідуальне будівництво у розстрочку на 20 років з 50-відсотковим погашенням позики за рахунок доходів МВС і місцевих бюджетів; за сім'єю загиблого працівника міліції зберігається право на отримання житлової площі, а наявна протягом 3-х місяців переходить у приватну власність; за дітьми загиблого працівника міліції, а також за непрацездатними членами сім'ї зберігається право на пільги щодо оплати за житло та комунальні послуги, паливо тощо (розділ 4, ст. 22—29) Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. // ВВР. – 1991. - № 4. – Ст. 20..
Особи, що мають духовний сан і штатну посаду в одній із зареєстрованих релігійних конфесій, на підставі ст. 18 Закону "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" звільняються від призову на строкову військову службу.
Особи, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, відповідно до Закону "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p. безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, спеціальним одягом, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі тощо Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. // ВВР. – 1992. - № 49. – Ст. 668..
Особливий адміністративно-правовий статус молоді визначено Законом "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 p. Згідно з ним до молоді належать громадяни України віком від 15 до 28 років Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р. // ВВР. – 1993. - № 16. – Ст. 167..
Цим законом держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого місця на термін не менш як два роки після закінчення навчального закладу або завершення дійсної строкової військової чи альтернативної служби; держава гарантує надання роботи за спеціальністю на період не менш як три роки молодим спеціалістам, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями. При народженні в молодій сім'ї (вік чоловіка і жінки не перевищує 28 років) першої дитини за рахунок бюджетних джерел погашаються відсотки за користування пільговим довготерміновим кредитом; при народженні другої дитини — погашаються 25 відсотків; при народженні третьої — 50 відсотків від суми пільгового довготермінового кредиту.
2. Адміністративно-правовий статус громадян України
Адміністративно-правовий статус громадян України, що складає найважливішу частину їх загального правового статусу і закріплений у багатьох законах і підзаконних актах складається в такий комплекс: їх права і обов'язки, закріплені нормами адміністративного права; гарантії реалізації цих прав і обов'язків, включаючи їхню охорону законом і механізм захисту органами держави і місцевого самоврядування.
У формуванні і реалізації адміністративно-правового статусу громадян України, крім Конституції України, велике значення мають органи державного управління і місцевого самоврядування. У межах наданої компетенції вони:
- видають правові акти, що впливають на зміст статусу громадян, що приводять до виникнення у них прав і обов'язків у тієї або іншій сфері (наприклад, реалізація права на вступ у вищий навчальний заклад припускає видання акта про зарахування у відповідний);
- організують виконання законів, що мають безпосереднє відношення до адміністративно-правового положення громадян;
- допомагають громадянам у реалізації їх конкретних суб'єктивних прав (наприклад, у питаннях соціального захисту);
- здійснюють охорону прав і свобод громадян.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що адміністративне право конкретизує права й обов'язки громадян, встановлювані конституційним правом і робить це за допомогою органів державного управління і місцевого самоврядування.
Право громадянина, обумовлене адміністративним законодавством — це визнана державою і закріплена адміністративно-правовою нормою можливість діяти в певних межах.
У адміністративно-правовій науці виділяють три групи прав громадян:
а) соціально-економічні;
б) політичні права і свободи;
в) особисті права і свободи.
Соціально-економічні права стосуються основ життя людей — право на працю, матеріальне забезпечення, право на освіту, на охорону здоров'я. Вони становлять основу правового становища громадян.
Політичні права і свободи — це права на свободу думки, совісті, релігії, зібрань, мітингів, демонстрацій, об'єднання в політичні партії; право вносити пропозиції до державних органів і критикувати недоліки, оскаржувати в суді дії посадових осіб; право на судовий захист. Сюди також на лежать право обиратися і бути обраним у ради будь-якого рівня; право на користування досягненнями культури, свободу наукової, технічної, художньої творчості.
Особисті права і свободи — це права, які пов'язані з виконанням громадянами дій, спрямованих на задоволення особистих потреб Бобир В. І., Демський С. Е., Колодій А. М., Кулик О. Г., Олійник А. Ю. Правознавство. — К., 1999. — С. 394..
Але така класифікація на мій погляд дещо узагальнююча. Щодо адміністративного права, то можна запропонувати наступну класифікацію:
1. Право на участь у держаному управлінні та соціально політична активність: право на державну службу, внесення пропозицій, одержання необхідної інформації та документів у встановленій формі, проведення зборів, мітингів, демонстрацій, створення громадських об'єднань чи входження в них;
2. Права на одержання допомоги від відповідних компетентних органів: права на медичну допомогу, санітарно-епідеміологічну допомогу, безкоштовне користування благами, користування транспортом, одержання оплатних та інших послуг.
3. Права, що захищаються: в адміністративному порядку (адміністративна скарга, адміністративне юрисдикційне провадження); в судовому порядку (скарга, позов); особисто громадянином (необхідна оборона). Адміністративне