території України в приватних справах; прибувають для тимчасового працевлаштування (трудові мігранти); відповідно до законодавства України і міжнародних договорів користуються дипломатичними і консульськими імунітетами і привілеями; можуть отримати притулок на території України в порядку, встановленому законом (відповідно до ст. 26 Конституції надання притулку віднесено до повноважень Президента України і має регулюватися законом, проект якого нині готується); набули статусу біженців у порядку, встановленому Законом «Про біженців»; є незаконними мігрантами, тобто особами, які знаходяться у невизначеному становищі та не відповідають правовим підставам в'їзду в Україну, перебування в ній або втратили ці підстави.
Іноземці та особи без громадянства — шукачі притулку в Україні виокремлюються з середовища мігрантів шляхом офіційного набуття статусу біженців через встановлену законом процедуру. В даному разі йдеться про правовий статус біженців як особливий вид правового статусу іноземців чи осіб без громадянства, оскільки правовий статус біженця дещо відрізняється від правового статусу, що зазвичай надається будь-якому іноземцю чи особі без громадянства, котрі на законних підставах перебувають на території України.
Центральним органом державної виконавчої влади, який координує взаємодію інших органів державної виконавчої влади при вирішенні всіх питань, що стосуються проблем біженців, є Державний комітет України у справах національностей та міграції.
Він займається підготовкою для розгляду урядом України пропозицій щодо встановлення регіонів тимчасового розселення біженців; визначення обсягів фінансування на утримання біженців і розподілу коштів за регіонами їх компактного проживання.
Крім цього, до його відання належить: встановлення порядку оформлення надання статусу біженця за наявності умов і позбавлення цього статусу; утримання пунктів тимчасового розміщення біженців; розгляд скарг на рішення про надання і позбавлення статусу біженця, що приймаються органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; ведення централізованого обліку осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, та біженців; контроль за виконанням Закону "Про біженців".
Як було зазначено, біженець не користується захистом держави свого походження. Отже, його правове становище потребує спеціального врегулювання. Біженець, який прибув в Україну, навіть незаконно перетнувши її кордон, відповідно до міжнародної системи захисту прав біженців, насамперед, має право не бути висланим і отримати доступ до процедури визначення статусу біженця.
Право біженців не бути висланим є гарантією від їх примусового повернення в обстановку переслідувань і становить основу системи захисту біженців. Це право закріплено в ст. 33 Конвенції про статус біженців. Заборона вислання біженців відображена і в Законі України «Про біженців».
Україна орієнтується на міжнародні стандарти захисту крав особи і враховує тенденції розвитку європейського міграційного законодавства. В першому читанні Верховна Рада України прийняла проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про біженців», де поняття «біженець» повністю узгоджується з визначенням цього поняття в Конвенції про статус біженців. Щодо правового статусу в проекті передбачається, що особа, якій надано статус біженця в Україні, користується тими ж правами і свободами і виконує ті ж обов'язки, як й інші іноземці та особи без громадянства,» котрі на законних підставах перебувають в Україні, а також має права і обов'язки, передбачені Законом «Про біженців». Попередня редакція Закону не містила такого положення.
Надання біженцям зазначених прав і свобод юридичне розширює їх правовий статус і урівнює в правах з іншими категоріями іноземців.
Закон України «Про біженців» в редакції від 24 грудня 1993 p. передбачає, що особа, яка набула статус біженця, має право на вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, установлених для іноземців; працю за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців; охорону здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України; одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання; навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців; користування надбаннями культури; свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів; недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових та немайнових прав; вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень).
Біженець зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, виконувати рішення і розпорядження органів державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування; виконувати законні вимоги державних органів і посадових осіб.
Така в цілому загальна характеристика громадян України та іноземців як суб'єктів адміністративного права.
Висновок
В даній курсовій роботі ми розглянули питання адміністративно-правового статусу громадян України, іноземних осіб та осіб без громадянства.
Питання визначення фізичних осіб, як суб'єктів адміністративно-правових відносин складне. Це викликане тим, що діє багато нормативно-правових актів, які стосуються цієї проблеми. В роботі здебільше ми зверталися до Конституції та Законів, а ще діє і мають силу безліч підзаконних актів, які регулюють адміністративні відносини на місцевому рівні.
В статті 24 Конституції України говориться, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Іноземним громадянам і особам без громадянства в Україні гарантуються передбачені законом права і свободи. Вони користуються тими ж правами і свободами і