Виробничий процес і його організація

План

1. Виробничий процес і його організація

Основним змістом діяльності кожного промислового підприємства є виробничий процес. Виробничий процес - це сукупність організованих у певній послідовності процесів праці та природних процесів, у результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються у готову продукцію. Природні процеси в предметах праці протікають під впливом сил природи, наприклад: остигання деталей після ливарних, ковальських або термічних операцій у машинобудуванні; сушіння лакофарбових покриттів; природна сушка деревини в деревообробній промисловості.

На промислових підприємствах виробничий процес поділяється на окремі складові, кожна з яких охоплює технологічно уособлену частину загального процесу. Ці складові виконують, як правило, різні підрозділи підприємства. Наприклад, на підприємствах машинобудівної промисловості у виробничому процесі виділяють наступні часткові процеси:

- виготовлення заготовок;

- обробка деталей;

- складання виробів.

Кожен із цих процесів відбувається у відповідних заготівельних, обробних (механічних) і складальних цехах.

Часткові виробничі процеси, залежно від їх ролі у виготовленні основної продукції, поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі.

Основні виробничі процеси безпосередньо перетворюють сировину і матеріали в готову продукцію.

Допоміжні виробничі процеси забезпечують власні потреби підприємства у виготовлені потрібної продукції та виконання певних робіт. До них належать: виготовлення і ремонт обладнання, інструментів, виробництво електроенергії.

Обслуговуючі виробничі процеси забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних і допоміжних процесів, наприклад: транспортні, складські та ін.

Головна роль на виробництві належить основним процесам, але без чіткого протікання допоміжних і обслуговуючих процесів нормальне їх здійснення неможливе.

Весь виробничий процес ділиться на первинні структурні елементи — операції. Це частина виробничого процесу, яку виконують на окремому робочому місці один або кілька робітників, працюючи над одним предметом праці. Розрізняють технологічні і допоміжні операції.

Розмір підприємства тісно пов'язаний із його галузевою підпорядкованістю. У галузях машинобудування, важкої, хімічної, електротехнічної промисловості, де висока складність технологічного процесу, підприємствам властива складніша, багатоступінчаста структура.

На формування структури підприємства, впливає, окрім галузевого підпорядкування, територіальне розміщення виробничих підрозділів. Для підприємств обробної промисловості характерне компактніше розміщення структурних ланок, пов'язаних технологічним процесом, вони зосереджуються на одній територіально-замкнутій площі. У випадку підприємств добувної промисловості розміщення шахт, кар'єрів, нафтогазових свердловин залежить від умов залягання корисних копалин, тому їх структурні підрозділи розкидані на значній території. У сільському господарстві структура і спеціалізація підприємств повністю залежать від грунтово-кліматичних умов, величини сільськогосподарських угідь, віддаленості ринків збуту та інших факторів.

2. Поняття і цілі створення підприємств

Основною виробничо-господарською ланкою національної економіки є підприємство. Поняття підприємство сформульовано у Законі України "Про підприємства в Україні".

Підприємство - самостійний господарюючий суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу). Підприємство здійснює виробничу діяльність, тобто є товаровиробником. У практиці господарювання кожне підприємство становить складну виробничо-економічну систему, що здійснює багато видів діяльності.

Основним завданням діяльності підприємства є забезпечення потреб народного господарства товарами і послугами відповідного асортименту та якості. Виконання основного завдання підприємства вимагає вирішення часткових завдань, без чого неможливе виконання головного завдання. До часткових завдань підприємства належать.

- постійне підвищення ефективності виробництва;

- впровадження досягнень НТП у виробництво;

- постійне зростання культурно-технічного рівня працівників підприємства і залучення їх до творчої діяльності (винахідництво, раціоналізаторство, новаторство);

- комерційні підприємства - мають на меті отримання прибутку;

- некомерційні - підприємства невиробничої сфери (освіта, наука, медицина).

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

3. Ремонт, модернізація і заміна діючих засобів праці

Підприємства для здійснення виробничо-господарської діяльності повинні мати визначену масу засобів виробництва (засобів праці та предметів праці). Характер участі засобів і предметів праці у виробництві готової продукції, у створенні її вартості неоднаковий. Предмети праці (сировина, матеріали, паливо) цілком і без залишку споживаються протягом одного виробничого циклу, утворюючи матеріально-речову субстанцію готової продукції. Засоби праці багаторазово беруть участь у виробничих процесах, втрачаючи свої властивості не відразу, а поступово. З цих відмінностей випливає неоднаковий характер відтворення вживаних засобів і предмтеів праці. Перші (засоби) повинні повністю бути відтворені пісял ряду виробничих циклів, другі (предмети) - після кожного циклу. Всі засоби виробництва, що мають вартісь являють собою фонди підприємства, які поділяються на основні і оборотні.

Основні фонди як засоби праці виступають у натуральній формі і, Тільки створені працею, мають вартість. У зв'язку з цим планування їх відтворення і облік здійснюють у натуральній і вартісній формах. Натуральні показники основних фондів (кубатура, площа, кількість верстатів, потужність двигунів) використовують для визначення виробничої потужності, розробки балансів обладнання, для удосконалення технічного складу, технологічної і вікової структури та ін. Планування виробництва та облік основних фондів у вартісній формі необхідні для визначення норм і розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції та ін.

Фізичне зношення основних виробничих фондів - це їх матеріальне зношення, під впливом якого вони перестають задовольняти вимоги, які до них ставлять, а це, в свою чергу, призводить до часткової втрати вартості основних фондів. Фізичне зношення може виникати внаслідок дії фізичних факторів як при використанні основних фондів, так і в час їх бездіяльності при зберіганні. Фізичне зношення основних виробничих фондів відбувається з таких основних причин: внаслідок виробничого використання основних фондів, що призводить до спрацювання вузлів і деталей устаткування, наприклад, під впливом тертя; внаслідок впливу сил природи при неправильному зберіганні основних фондів; внаслідок закінчення