Аналіз і оцінка витрат підприємств торгівлі

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – “Аналіз і оцінка витрат підприємств торгівлі”.

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з економічною сутністю витрат підприємств торгівлі, значенням аналізу цих витрат для господарської діяльності підприємств, загальними принципами та методологією аналізу витрат в торгівлі.

Завдання полягає в аналізі нормативної бази, спеціалізованої літератури, періодичних видань тощо, з метою об’єктивного аналізу досліджуємого питання.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що серед обов'язкових умов підвищення ефективності виробництва на перше місце виступає економія і раціональне використання усіх видів ресурсів. У зв'язку з цим ведення контролю витрат з метою постійного зниження їхньої величини стає однієї з найважливіших задач системи управління підприємством. Вивчення витрат управління в сфері торгівлі в сучасних умовах господарювання має велике практичне значення. Ця проблема здобуває особливу актуальність, тому що результати роботи кожного підприємства, його конкурентноздатність знаходяться в усе більшій залежності від рівня виробничих витрат.

Правильна організація обліку витрат обігу дає можливість виявити резерви їхнього зниження. Облік дозволяє вчасно відбивати виробничі витрати і контролювати хід виконання плану по витратах обігу, витратах матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Він сприяє найсуворішому дотриманню фінансової дисципліни і режиму економії.

Предметом дослідження є питання теорії та практики аналізу витрат підприємств торгівлі.

Об’єктом дослідження є ТОВ “САІМПЕКС-Україна” та практика аналізу витрат у його діяльності.

В роботі досліджуються наступні питання: економічний зміст витрат підприємств торгівлі, значення їх аналізу для системи управління підприємством, модель аналізу витрат, інформаційне забезпечення та система показників, що застосовуються при аналізі витрат, методика загального аналізу витрат тощо.

1. Економічна сутність витрат підприємств в торгівлі

В процесі доведення продукції від виробників до споживачів торговельні організації здійснюють суспільно-необхідні трудові, матеріальні і грошові витрати, що виступають у формі витрат обігу.

Витрати обігу мають місце скрізь, де відбувається процес товарного обігу: в промисловості при витратах на збут і постачання, в заготівельних організаціях при витратах на заготівлю і збут продукції сільського господарства, в постачальницьких організаціях при витратах по доведенню засобів і предметів праці від виробників до споживачів.

Витрати на оплату транспортування вантажів, на вантажні роботи і на розвантаження, на утримання приміщень для збереження матеріальних цінностей, на оплату праці працівників торговельних підприємств складають витрати обігу торговельних організацій по доведенню матеріальних цінностей від виробників до споживачів. Витрати обігу торгівлі складають частину загальногосподарських витрат обігу.

Витрати обігу торговельних підприємств класифікуються за економічним змістом:

стосовно обсягу реалізації товарів

по групах і статтях встановленої номенклатури.

За економічним змістом витрати обігу поділяються на чисті і додаткові.

Чисті витрати обігу - витрати, пов'язані з товарною формою продукту і функціями матеріального забезпечення по здійсненню зміни форм вартості.

До них відносяться витрати, пов'язані з часом реалізації товарів, веденням обліку, грошовим обігом. Ці витрати на відміну від додаткових не збільшують вартість матеріальних цінностей і відшкодовуються за рахунок чистого доходу, що створюється працею в галузях матеріального виробництва. Ці витрати складають незначну величину.

Додаткові витрати обігу - витрати, викликані продовженням процесу виробництва в сфері обігу. Це витрати по транспортуванню продукції, збереженню її на складах, підготовці до споживання, додання товарного вигляду: доробка, сортування, фасування, упакування. Транспортування товарів, доставка їх з пунктів виробництва в райони споживання є завершенням виробничого процесу, тому що тільки в результаті здійснення цих операцій товар здобуває реальну споживчу вартість і стає готовим до споживання.

Підготовка товарів до споживання доробка, сортування, упакування, збереження сприяють задоволенню визначених потреб. Ці операції не збільшують вартості товарів, але забезпечують їх захист від псування, від втрат, зберігають створену вартість, що рівносильне її збільшенню. Праця робітників, що виконують ці операції бере участь у створенні вартості товару, переносить на товар вартість спожитих матеріалів і засобів праці і створює нову вартість, у тому числі і чистий доход суспільства.

Додаткові витрати обігу є основними і переважними. Вони беруть участь у збільшенні вартості товару, але не переносять усієї суми на вартість товару, тому що вартість визначається не всякою, а тільки суспільно-необхідною працею. Отже, до вартості товару ввійдуть лише ті витрати обігу, що необхідні при даному рівні розвитку транспорту, складського і тарного господарства, при раціональній організації доставки, збереження товарів. Знову створена вартість товару і є джерелом покриття додаткових витрат обігу.

По відношенню до обсягу реалізації товарів витрати обігу поділяються на умовно-змінні й умовно-постійні.

Умовно-змінними називаються такі витрати обігу, що знаходяться у прямій залежності від обсягу і структури товарообігу і змінюються разом з ними. До умовно-змінних відносяться транспортні витрати, витрати по оплаті праці, збереженню, сортуванню й упакуванню товарів, відсотки за користування банківським кредитом, втрати товарів під час перевезення, збереження і реалізації в межах норм природного збитку, витрати на тару і більша частина статті “Інші витрати”.

Зі збільшенням товарообігу в основному пропорційно збільшуються абсолютні суми умовно-змінних витрат обігу, однак відносна величина їх звичайно знижується.

Умовно-постійними називаються такі витрати обігу, абсолютні суми яких не змінюються або змінюються незначним чином зі збільшенням товарообігу. До цих витрат відносяться витрати на оренду, амортизацію, утримання і ремонт основних засобів, знос малоцінних предметів, витрати на торговельну рекламу і частково статтю “Інші витрати”.

В Україні, нажаль, не існує єдиної загальноприйнятої методики оцінки та аналізу витрат. Підприємства повинні керуватись лише положеннями Стандарту бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття